Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи – Харківська державна нотаріальна контора № 12, садове товариство "Восток", про усунення від права на спадкування та визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 липня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 8 грудня 2009 року,

У грудні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, треті особи – Харківська державна нотаріальна контора № 12, садове товариство "Восток", про усунення від права на спадкування та визнання права власності. Позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх з відповідачем батько ОСОБА_8, внаслідок чого відкрилася спадщина, до якої входять квартира АДРЕСА_1 та земельні ділянки НОМЕР_1 площею 0,118 га та № 26 площею 0,06 га в садовому товаристві "Восток" на території Введенської сільської ради Чугуївського району. Посилаючись на те, що він в установленому законом порядку прийняв спадщину, а відповідач ухилявся від надання допомоги батькові, який через похилий вік та тяжку хворобу був у безпорадному стані, позивач просив про задоволення позову.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 липня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 8 грудня 2009 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення у частині усунення його від права на спадкування і передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про усунення відповідача від права на спадкування спадщини, яка відкрилася внаслідок смерті їх з позивачем батька, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із встановленого ним факту ухилення відповідача від надання допомоги батькові, який через похилий вік та тяжку хворобу був у безпорадному стані.

Однак з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Пленум Верховного Суду України у п. 6 постанови "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року № 7 (v0007700-08) роз’яснив, що при встановленні судом факту ухилення особи від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця слід враховувати поведінку особи і розуміння нею свого обов’язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливостей для цього та свідоме невиконання такою особою встановленого законом обов’язку.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько сторін ОСОБА_8, внаслідок чого відкрилася спадщина.

Заперечуючи щодо позову про усунення його від права на спадкування зазначеної спадщини відповідач, серед іншого, посилався на те, що він працює в північних районах Російської Федерації, проживає в іншому кінці міста і надавав батькові посильну і необхідну матеріальну допомогу. В той же час позивач не працює, проживав з батьком в одному під’їзді будинку та надавав йому необхідну допомогу.

На порушення вимог ст. 212 ЦПК України суд на зазначені посилання уваги не звернув, оцінки їм не дав, мотивів їх неприйняття в рішенні не відобразив.

Разом з тим, належна оцінка зазначеного посилання має значення для правильного вирішення вимоги про усунення відповідача від права на спадкування, а тому ухвалене судом рішення без його оцінки є передчасним.

Таким чином, в частині вирішення вимоги про усунення відповідача від права на спадкування судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині і відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та передачі справи на новий розгляд. Оскільки зазначене порушення було допущено судом першої інстанції і не було усунено апеляційним судом справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскільки вирішення іншої частини позову – про визнання права власності на спадкове майно - є похідним від вирішення вимоги про усунення відповідача від права на спадкування, то скасуванню відповідно до ст. 335 ЦПК України підлягає все рішення.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 2 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 липня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 8 грудня 2009 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.