Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення боргу,

У вересні 2006 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що згідно договору позики від 16 липня 2002 року, який він уклав у письмовій формі з ОСОБА_7 та ОСОБА_8, останні взяли у нього у борг 7 950 грн., які зобов’язалися повернути до 16 травня 2003 року.

1 жовтня 2002 року по другій розписці ОСОБА_7 та ОСОБА_8 взяли у нього у борг ще 5 300 грн. із зобов’язанням повернути його також до 16 травня 2003 року. ОСОБА_8 свою частку - половину боргу у сумі 6 625 грн. повернув, а ОСОБА_7 – відмовився.

Посилаючись на те, що ОСОБА_7 безпідставно своєї частини боргу не повертає, просив стягнути з нього борг у сумі 6625 грн., суму інфляції за період з липня 2002 року по серпень 2006 року у розмірі 2 848 грн. з урахуванням 143,0 % індексу інфляції за цей період відповідно до довідки управління статистики у Попаснянському районі, а всього 9 473 грн., а також моральну шкоду у розмірі 10 тис. грн.

У січні 2007 року позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути на свою користь борг з урахуванням 3 % річних від суми боргу у розмірі 10 471 грн. 73 коп. та 10 тис. грн. моральної шкоди.

Рішенням Попаснянського районного суду від 12 квітня 2007 року позов ОСОБА_6 про стягнення боргу задоволено частково. Стягнуто на користь позивача суму боргу з урахуванням індексу інфляції і 3% річних у розмірі 11 070 грн. та судові витрати.

Додатковим рішенням Попаснянського районного суду від 22 серпня 2007 року стягнуто з ОСОБА_7 на користь позивача 2 тис. грн. моральної шкоди.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 6 грудня 2007 року рішення Попаснянського районного суду від 12 квітня 2007 року та додаткове рішення Попаснянського районного суду від 22 серпня 2007 року скасовані в частині стягнення на користь позивача моральної шкоди. В іншій частині рішення суду залишені без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 ставиться питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій у зв’язку з порушенням судами норм матеріального та процесуального права та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 374 ЦК УРСР за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) у власність (оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості. Договір позики повинен бути укладений у письмовій формі ( ст. 375 ЦК УСРС) .

Встановлено, що 16 липня 2002 року та 1 жовтня 2002 року між позивачем та ОСОБА_7 й ОСОБА_8 укладено два договори позики: від 16 липня 2002 року на 7 950 грн. зі строком повернення до 16 травня 2003 року та від 1 жовтня 2002 року на 5 300 грн. зі строком повернення позики також до 16 травня 2003 року.

Текст договору позики від 16 липня 2002 року власноручно написав ОСОБА_7, а текс договору від 1 жовтня 2002 року - ОСОБА_8, обидва договори підписані ОСОБА_9 та ОСОБА_8

ОСОБА_7 не доведено, що він не підписував зазначені договори (розписки).

ОСОБА_8 половину боргу за обома договорами повернув, а ОСОБА_7 повертати іншу полонину боргу безпідставно відмовився. Тому він відповідно до вимог законодавства, чинного у період спірних правовідносин (ст. 214 ЦК УРСР), має крім суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, сплатити за час прострочення три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо вважає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів у частині стягнення боргу не спростовують, касаційна скарга підлягає відхиленню із залишенням рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Попаснянського районного суду від 12 квітня 2007 року та рішення апеляційного суду Луганської області від 6 грудня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.