Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом садівничого товариства "Отдих" до ОСОБА_6, Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання недійсними рішення та державного акта на право власності на земельну ділянку за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 25 листопада 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 2 лютого 2009 року,

У жовтні 2007 року садівниче товариство "Отдих" (далі – СТ "Отдих") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6, Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання недійсними рішення сільської ради та державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, посилаючись на те, що ОСОБА_6 отримала у власність земельну ділянку з порушенням норм законодавства.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 25 листопада 2008 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 2 лютого 2009 року, позов СТ "Отдих" задоволено. Визнано недійсним рішення дев’ятої сесії двадцять першого скликання Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 22 грудня 1993 року № 52 у частині передачі безкоштовно в приватну власність ОСОБА_6 земельної ділянки для ведення садівництва площею 0,06 га. Визнано недійсним державний акт на право приватної власності за земельну ділянку від 6 квітня 1998 року, виданий на ім’я ОСОБА_6

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалені у справі рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову СТ "Отдих" відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що рішення адміністрації та професійної спілки про прийняття відповідачки до членів товариства відсутнє. Спірну земельну ділянку оформлено на ім’я ОСОБА_6 без дотримання положень статуту садівничого товариства.

Суд дійшов висновку, що відповідачка безпідставно набула право власності на земельну ділянку площею 0,06 га, що розташована на території Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

З матеріалів справи вбачається, що позовну заяву подано обслуговуючим кооперативом садівничим товариством "Отдих", який зазначив, що відповідачка в 1998 році протиправно отримала у власність спірну земельну ділянку.

У жовтні 2008 року позивач звернувся до суду із заявою, в якій указав свою точну назву - СТ "Отдих" (а.с. 204).

У матеріалах справи міститься свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи СТ "Отдих", видане виконавчим комітетом Вінницької міської ради 19 липня 1982 року (а.с. 15) та довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 7 листопада 2007 року, згідно з якою первинну реєстрацію СТ "Отдих" проведено 19 квітня 2007 року (а.с. 72).

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_6 указувала, що у СТ "Отдих" відсутнє право звертатися до суду з позовом про визнання недійсними рішення та державного акта на право власності на земельну ділянку, оскільки позивача зареєстровано у 2007 році, він є іншою юридичною особою, яка не має нічого спільного зі СТ "Отдих", членом якого вона є.

У порушення вимог ч. 1 ст. 214 ЦПК України суд належним чином не вирішив питання чи мали місце обставини, якими відповідачка обґрунтовувала вказані заперечення.

Крім того, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) передбачено, що правила Цивільного кодексу України (435-15) про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Перебіг строку позовної давності згідно зі ст. 76 ЦК УРСР починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

СТ "Отдих" звернулося до суду з позовом у жовтні 2007 року про визнання недійсними рішення Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 22 грудня 1993 року та державного акта на право власності на земельну ділянку від 6 квітня 1998 року.

Суд на зазначені вимоги закону уваги не звернув, указаним обставинам не дав правової оцінки й не вирішив питання щодо дотримання позивачем строку позовної давності.

За викладених обставин ухвалені у справі рішення без змін залишатися не можуть і підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, який повинен урахувати викладене й залежно від установленого вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 25 листопада 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 2 лютого 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.