Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом виконавчого комітету Тернопільської міської ради до ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_7, про усунення перешкод у сфері містобудування шляхом демонтажу господарської споруди та гаража за касаційною скаргою виконавчого комітету Тернопільської міської ради (далі – виконком Тернопільської міськради) на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 13 січня 2009 року,

У липні 2008 року виконком Тернопільської міськради звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_6 без відповідного рішення виконкому, погодженого проекту, дозволу на виконання будівельних робіт проводить роботи з реконструкції існуючих гаража та господарської споруди (сараю) на належній йому земельній ділянці, за що його було притягнуто до адміністративної відповідальності та зобов’язано припинити реконструкцію. Самочинним будівництвом ОСОБА_6 порушує права власників суміжних житлових будинків. Просив зобов’язати ОСОБА_6 усунути порушення у сфері містобудування шляхом демонтажу існуючих господарської споруди та гаража, що розташовані на АДРЕСА_1.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 27 жовтня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 13 січня 2009 року, у задоволенні позову відмовлено.

Виконком Тернопільської міськради звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України, в якій просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 13 січня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що виконкомом Тернопільської міськради не доведено того, що проведена ОСОБА_6 реконструкція виконана з істотним порушенням будівельних норм і правил або порушує права третіх осіб.

З таким висновком суду повністю погодитись не можна.

За положеннями ст. ст. 375, 376 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову . Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Судом установлено, що ОСОБА_6 є власником земельної ділянки та житлового будинку НОМЕР_1 з надвірними спорудами по АДРЕСА_1. Рішенням виконком Тернопільської міськради від 8 грудня 1999 року № 1118 затверджено висновки щодо збудованого ОСОБА_6 гаража розміром 3,35?5,40 м і зобов’язано його внести відповідні зміни до технічного паспорта на житловий будинок (а. с. 28). У 2008 році ОСОБА_6 без погодження в установленому законом порядку провів реконструкцію належної йому господарської споруди та гаража, за що постановою інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Тернопільській області від 6 травня 2008 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності й накладено штраф у розмірі 85 грн. При цьому ОСОБА_6 було зобов’язано припинити реконструкцію та привести споруди у відповідність до чинного законодавства.

Згідно з технічним паспортом на житловий будинок, виготовленим 5 квітня 2007 року, сарай висотою 2,10 м і площею 20,8 кв. м побудований у 1973 році, гараж висотою 2,10 м і площею 18,1 кв. м побудований у 1975 році (а. с. 29). У той же час спірна реконструйована ОСОБА_6 будівля є двоповерховою, а питання про зміну площі судом взагалі не з’ясовувалось (а. с. 32).

Установлюючи відсутність у діях ОСОБА_6 істотних порушень будівельних норм і правил під час здійснення реконструкції, суд не навів жодних доказів на підтвердження такого висновку.

При цьому суд не дав належної правової оцінки постанові про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності, оскільки в разі незгоди з її висновками слід було обговорити питання про можливість проведення експертизи з метою з’ясування обставин справи, які потребують спеціальних знань, відповідно до положень ст. 143 ЦПК України.

Зазначені обставини мають визначальне значення для правильного вирішення спору, а тому ухвалення судом рішення без їх з’ясування є помилковим.

Таким чином, у порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України суд у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин; не встановив і не зазначив у рішенні, яку дозвільну документацію на час виконання будівельних робіт повинен був отримати ОСОБА_6 для проведення реконструкції (дозвіл, належно затверджений проект, інші погодження) та чи отримав він її в установленому законодавством порядку.

За таких обставин і з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу виконавчого комітету Тернопільської міської ради задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 13 січня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.