Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до садівничого товариства "Вишеньки-2" (далі – СТ "Вишеньки-2") про зобов’язання виділити земельну ділянку за касаційною скаргою СТ "Вишеньки-2" на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2008 року,

У грудні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що в 1989 році його було прийнято до членів СТ "Вишеньки-2", видано членську книжку та виділено земельну ділянку розміром 0, 054 га, за яку він сплатив пайовий внесок у сумі 1 500 крб. Оскільки земельна ділянка в натурі виділена не була, у 2001 році звернувся до суду з позовом про повернення пайового внеску. Ухвалою Бориспільського районного суду від 25 лютого 2002 року між ним та СТ "Вишеньки-2" була укладена мирова угода, відповідно до якої СТ "Вишеньки-2" зобов’язалось до 1 вересня 2002 року виділити йому земельну ділянку площею 5,4 кв.м. Під час виконання вказаної ухвали виявлено що зазначений у ній розмір земельної ділянки не відповідає дійсному розмірові, який підлягав виділенню, проте ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2005 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 17 лютого 2006 року, у виправленні описки відмовлено. Просив зобов’язати СТ "Вишеньки-2" виділити йому земельну ділянку розміром 0,054 га.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2008 року, позов задоволено: зобов’язано СТ "Вишеньки-2" виділити члену садового товариства ОСОБА_6 земельну ділянку розміром 0,054 га.

СТ "Вишеньки-2" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду України, в якій просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2008 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що порушене право ОСОБА_6 на отримання земельної ділянки розміром 0,054 га підлягає відновленню шляхом зобов’язання СТ "Вишеньки-2" виділити йому таку земельну ділянку.

З висновком судів повністю погодитись не можна.

Рішенням Київської обласної Ради народних депутатів від 20 жовтня 1987 року № 294 СТ "Вишеньки-2" для організації колективних садів було надано в безстрокове користування земельну ділянку загальною площею 25,6 га.

За положеннями п. 1 статуту цього товариства, зареєстрованого 5 травня 1993 року, членам садівничого товариства наділяються земельні ділянки під колективне садівництво в розмірі не менше 5,6 кв. м відповідно до затвердженого плану. Правління товариства видає кожному члену товариства членську книжку, в яку заносяться дані про виділену йому земельну ділянку (а. с. 35).

Судом установлено, що в 1989 році ОСОБА_6 був прийнятий до членів СТ "Вишеньки-2", 17 грудня 1990 року йому видано членську книжку та встановлено земельну ділянку розміром 5,4 кв. м, за яку він сплатив пайовий внесок у сумі 1 500 крб. (а. с. 4). У 2001 році ОСОБА_6 звернувся з позовом до суду про повернення пайового внеску. Під час розгляду вказаної справи ухвалою Бориспільського районного суду Київської області від 25 лютого 2002 року між ОСОБА_6 та СТ "Вишеньки-2" була затверджена мирова угода, відповідно до якої СТ "Вишеньки-2" зобов’язалось до 1 вересня 2002 року виділити йому земельну ділянку площею 5,4 кв. м. Під час виконання цієї ухвали виявлено, що зазначений у ній розмір земельної ділянки не відповідає дійсному розмірові, який підлягав виділенню. ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою про виправлення описки в ухвалі Бориспільського районного суду Київської області від 25 лютого 2002 року в частині розміру земельної ділянки, проте ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2005 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 17 лютого 2006 року, у виправленні описки відмовлено на тій підставі, що в ухвалі суду був зазначений такий же розмір ділянки, як і в тексті мирової угоди.

Щоб рішення суду могло виконати функцію захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів особи, воно повинно відповідати певним вимогам, які закладені в законі, зокрема, – бути можливим до виконання.

Проте в порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України при розгляді даної справи суд першої інстанції у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин, мотивувальна частина рішення не містить посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права й обов'язки сторін у спірних правовідносинах; не перевірив, чи може таке рішення бути виконано, оскільки не з’ясував, чи є в розпорядженні садівничого товариства вільна земельна ділянка, яка може бути надана позивачеві, з огляду на те, що з моменту прийняття ОСОБА_6 до членів садівничого товариства минуло близько 19 років.

Апеляційний суд залишив ці порушення поза увагою.

За таких обставин і з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду Украйни

Касаційну скаргу садівничого товариства "Вишеньки-2" задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.