Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до приватного підприємця ОСОБА_7 (далі – ПП ОСОБА_7) про захист прав споживача за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суд Луганської області від 2 грудня 2008 року,

У квітні 2006 року ОСОБА_8 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 29 листопада 2005 року замовила меблі іспанського виробництва за каталогом у ПП ОСОБА_7 вартістю 5 500 доларів США. 4 лютого 2006 року їй було доставлено меблі не в тій комплектації, що вона замовляла, на меблях відсутнє будь-яке маркування; установити виробника неможливо; нормативну документацію ПП ОСОБА_7 їй не надала. Вважаючи, що меблі сфальсифіковані, після уточнення позовних вимог ОСОБА_8 просила розірвати договір купівлі-продажу; стягнути з ПП ОСОБА_7 на її користь сплачені кошти в сумі, що еквівалентна 5 500 доларам США за курсом Національного банку України на час вирішення спору, та 2 тис. грн. витрат на правову допомогу.

Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 27 червня 2007 року позов задоволено частково: розірвано укладений 29 листопада 2005 року між ОСОБА_6 та ПП ОСОБА_7 договір купівлі-продажу меблевого гарнітуру; стягнуто з ПП ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 сплачені кошти в розмірі 28 350 грн. і витрати на правову допомогу - 2 тис. грн.; вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 2 грудня 2008 року скасовано рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 27 червня 2007 року та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_6 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду України, в якій просить скасувати рішення апеляційного суд Луганської області від 2 грудня 2008 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_6 не надано доказів на підтвердження того, що ПП ОСОБА_7 продала їй товар неналежної якості, який не відповідає вимогам законодавства й умовам договору купівлі-продажу щодо його комплектності.

З таким висновком апеляційного суду погодитись не можна, оскільки він суперечить нормам матеріального та процесуального права.

Статтями 60, 61 ЦПК України установлені правила звільнення сторони від доказування та розподілу доказування між сторонами.

За загальним правилом, передбаченим ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу.

Указане правило діє, якщо в нормах матеріального права немає вказівки про перерозподіл обов’язків доказування.

Відповідно до положень ст. ст. 662, 673, 688, 700, 702 ЦК України за договором купівлі-продажу продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. При укладенні договору роздрібної купівлі-продажу продавець зобов'язаний надати покупцеві необхідну і достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу. Інформація має відповідати вимогам закону та правилам роздрібної торгівлі щодо її змісту і способів надання. Якщо покупцеві не надано можливості негайно одержати повну і достовірну інформацію про товар у місці його продажу, він має право вимагати відшкодування збитків, завданих необґрунтованим ухиленням від укладення договору, а якщо договір укладено, - в розумний строк відмовитися від договору, вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми і відшкодування збитків, а також моральної шкоди.

За правилами ст. 14 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар . Вимоги споживача, передбачені цією статтею, не підлягають задоволенню, якщо продавець, виробник доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання .

Тобто, обов’язок доказування у справах даної категорії лежить на продавцеві.

Судом установлено, що 29 жовтня 2005 року між ПП ОСОБА_7 і ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу комплекту меблів моделі SS-32 виробництва Іспанії за каталогом. Покупець ОСОБА_6 внесла попередню оплату в розмірі 15 450 грн. 4 лютого 2006 року меблі було доставлено на її адресу, про що свідчить копія квитанції про оплату товару в розмірі 12 900 грн. Супровідних документів щодо характеристики товару, виробника, якості, умов і гарантії експлуатації ОСОБА_6 надано не було; на меблях відсутнє маркування та будь-яка інша інформація. ПП ОСОБА_7 виконаним власноручно гарантійним зобов’язанням від 4 лютого 2006 року прийняла на себе відповідальність за виявлені дефекти меблів, у випадку, якщо вони виникли не внаслідок неправильної експлуатації, і встановила гарантійний строк – протягом 18 місяців з дня продажу. У відповідь на звернення ОСОБА_6 з приводу розірвання договору та повернення сплачених за меблі коштів ПП ОСОБА_7 у задоволенні претензії відмовила, посилаючись на пропущення позивачкою 14-денного строку. Висновком судово-товарознавчої експертизи від 23 жовтня 2006 року №31534/25 установлено, що на меблях і їх деталях відсутнє маркування, меблі мають дефекти, відсутні товаросупровідна, нормативно-технічна документація на меблі та гарантія виробника, що не відповідає вимогам чинного законодавства й не дозволяє характеризувати набір меблів, які є предметом спору, як виріб фабричного способу виготовлення.

Ураховуючи викладене й вимоги закону, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що між ОСОБА_6 та ПП ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу комплекту меблів моделі SS-32 виробництва Іспанії за каталогом ; ОСОБА_6 свої зобов’язання за договором виконала, кошти за меблі сплатила; ПП ОСОБА_7 під час передачі товару та протягом розумного строку не передала ОСОБА_6 документи, що стосуються якості товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до актів цивільного законодавства і які свідчать про те, що покупцеві було передано товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Надані ОСОБА_6 докази продавцем не спростовані, а висновок апеляційного суду про те, що покупець не довела свої вимог щодо продажу їй товару неналежної якості, суперечить як вимогам ст. 14 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо перерозподілу обов’язку доказування, так і встановленим у справі обставинам.

Висновок суду першої інстанції є обгрунтованим, під час дослідження доказів та встановлення зазначених фактів судом не було порушено норм процесуального права й правильно застосовано норми матеріального права.

Апеляційний суд у порушення вимог ст.ст. 213, 214 і 303 ЦПК України встановлені місцевим судом факти не спростував та, ґрунтуючись на тих самих доказах, дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_6 не надала докази на підтвердження позовних вимог.

Безпідставно скасувавши законне й обгрунтоване рішення суду першої інстанції апеляційний суд припустився помилки в застосуванні процесуального та матеріального закону, не навів достатніх мотивів, за якими вважає неправильним висновок суду, тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Луганської області від 2 грудня 2008 року скасувати, залишити в силі рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 27 червня 2007 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.