Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання договору дарування дійсним та визнання права власності на будинок,

У листопаді 2006 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про визнання договору дарування будинку, розташованого у АДРЕСА_1 укладеного між ним та ОСОБА_8 дійсним та визнання за ним права власності.

В обґрунтування позову зазначав, що наприкінці 1999 року його батьки запропонували йому разом із сім’єю переїхати проживати до АДРЕСА_1, а вони в свою чергу переїдуть проживати до його трикімнатної квартири, оформивши це договорами дарування.

У серпні 2000 року він з родиною переїхав на постійне місце проживання до спірного будинку, а його батьки до його квартири.

2 грудня 2002 року між ним та ОСОБА_8 укладено нотаріально посвідчений договір дарування квартири НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2. Але укласти договір дарування будинку у встановленому законом порядку ОСОБА_8 з ним не встигла з причин того, що тривалий час займалася оформленням права власності на земельну ділянку, на якій розташований цей будинок, а ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Вважає, що він є власником цього будинку, тривалий час у ньому проживає, зробив ремонт будинку та оплачує усі комунальні послуги, тому просив визнати договір дарування будинку, укладений між ним та його матір’ю ОСОБА_8 дійсним та визнати за ним право власності на цей будинок.

рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 27 травня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено. Визнано договір дарування будинку АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 дійсним. Визнано право власності на будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_6

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 22 жовтня 2008 року рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 27 травня 2008 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 ставиться питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій у зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Визнаючи договір дарування дійсним, суди виходили із того, що сторони згідно з вимогами ст. 220 ЦК України дійшли домовленості щодо усіх істотних умов договору та відбулося виконання цього договору, зокрема, позивач разом із своєю сім’єю переїхав проживати до спірного будинку, провів у ньому ремонт, оплачує усі комунальні послуги, однак нотаріального посвідчення спірного договору дарування між позивачем та його матір’ю не відбулося по причині того, що дарувальник до дня своєї смерті займався оформленням права власності на земельну ділянку, на якій знаходиться спірний будинок.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна, оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Статтею 717 ЦК України передбачено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 2 ст. 719 ЦК України) та державній реєстрації (ст. 334 ЦК України).

Договір дарування є одностороннім правочином, реальним - з дня передачі речі, нотаріально посвідченим та зареєстрованим.

Згідно з вимогами ст. 219 ЦК України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

При винесенні рішення суди не звернули уваги на те, що положення ст. 220 ЦК України не застосовується до односторонніх договорів, тому спірний договір на підставі положень цієї норми закону не може бути визнаний дійсним.

Крім того, відсутній й письмові докази щодо наявності справжньої волі ОСОБА_8 саме подарувати спірний будок позивачу.

За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 27 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 22 жовтня 2008 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_6 в задоволенні позовних вимог про визнання договору дарування АДРЕСА_1 дійсним та визнання права власності на цей будинок.

рішення оскарженню не підлягає.