Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до закритого акціонерного товариства "Волна" про визнання договору недійсним та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

У жовтні 2008 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до закритого акціонерного товариства "Волна" (далі – ЗАТ "Волна") про визнання договору недійсним та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Зазначала, що восени 2003 року вона уклала із ЗАТ "Волна" договір оренди землі, за умовами якого передала ЗАТ "Волна" у строкове платне користування належні їй на праві власності 4,15 га, 0,59 га, 0,23 га земель сільськогосподарського призначення в с. Червонопрапорному Генічеського району Херсонської області строком на п`ять років.

Посилаючись на те, що термін дії договору оренди закінчився, вона не мала бажання поновлювати його, відповідач в односторонньому порядку змінив умови договору, продовжує використовувати належні їй земельні ділянки й відмовляється повертати їх, просила визнати недійсним договір оренди земельних ділянок, укладений восени 2003 року, та зобов`язати ЗАТ "Волна" не чинити їй перешкод у користуванні земельними ділянками.

Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 22 грудня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 10 лютого 2009 року, позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково. Зобов`язано ЗАТ "Волна" не чинити їй перешкод у користуванні належними їй земельними ділянками загальною площею 4, 97 га. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про визнання договору оренди недійсним та стягнення з відповідача на її користь судових витрат відмовлено.

У касаційній скарзі ЗАТ "Волна" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні належними їй земельними ділянками, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що за правилами ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а отже, договір оренди між ОСОБА_6 та ЗАТ "Волна", укладений восени 2003 року строком на 5 років, закінчив дію.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалені у справі судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

Установлено, що ОСОБА_6 на праві приватної власності належать земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 4,15 га, 0,59 га, 0,23 га в с. Червонопрапорному Генічеського району Херсонської області.

1 січня 2004 року між ОСОБА_6 та ЗАТ "Волна" було укладено договір оренди зазначених земельних ділянок, відповідно до п. 2.2 якого договір укладено строком на 5 років з моменту його державної реєстрації.

Указаний договір був зареєстрований у Генічеському районному відділі Херсонської регіональної філії "Центру державного земельного кадастру" 29 грудня 2006 року.

Орендар належним чином виконував свої обов`язки за договором оренди.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог ОСОБА_6, ЗАТ "Волна" зазначало, що договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації, а тому він вважається укладеним з моменту її здійснення, і оскільки договір оренди земельних ділянок від 1 січня 2004 року було зареєстровано 29 грудня 2006 року, то початок терміну дії цього договору слід визначати за цією датою.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації – з моменту державної реєстрації.

Згідно зі ст. 18 Закону України від 6 жовтня 1998 року "Про оренду землі" та ст. 125 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув, не визначився з характером спірних правовідносин, і безпідставно поклав на відповідача обов`язок повернути орендовані земельні ділянки загальною площею 4, 97 га позивачці.

Апеляційний суд в порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України в достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин та фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про визнання договору оренди недійсним та стягнення понесених судових витрат ЗАТ "Волна" не оскаржуються.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Волна" задовольнити частково.

Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 22 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 10 лютого 2009 року в частині вирішення питання про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.