Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Сеніна Ю.Л.,

суддів: Барсукової В.М., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" до ОСОБА_3 про стягнення боргу,

У листопаді 2008 року відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" (далі – ВАТ "ЕК "Миколаївобленерго") в особі філії м. Миколаєва звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за використану електричну енергію, мотивуючи свої вимоги тим, що період з 1 жовтня 2005 року до 1 жовтня 2008 року за відповідачем, який є споживачем електричної енергії, згідно з особовим рахунком НОМЕР_1 рахується заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 23 668 кВт/год на суму 5 765 грн. 59 коп.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 лютого 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 22 квітня 2009 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ВАТ "ЕК "Миколаївобленерго" просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Відповідно до положень ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення боргу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, посилався на те, що, незважаючи на придатність лічильника до експлуатації, при його експертизі не досліджувалась можливість виникнення похибки в роботі через механічні пошкодження деталей елементної бази. Крім того, оператор, складаючи акт про заміну лічильника від 30 серпня 2007 року, припустився помилки в значності показників, через що зростання показників лічильника, на думку суду, виникли лише через несправність лічильника, а тому позовні вимоги є безпідставними.

Проте погодитися з такими висновками не можна.

Судом установлено, що ОСОБА_3 є споживачем електричної енергії. У серпні 2007 року він придбав у невстановленої особи та в невстановленому місці 3-фазну побутову електроустановку (лічильник електричної енергії), яку було встановлено й опломбовано 30 серпня 2007 року згідно з актом про заміну приладу обліку, а також переукладено договір на користування електричною енергією. Згодом відповідач виявив помилку в значності лічильника, оскільки показники почали значно перевищувати середньомісячне споживання. 27 грудня 2007 року ОСОБА_3 звернувся до позивача з відповідною заявою про перевірку лічильника, 16 січня 2008 року представником позивача згідно з актом про заміну приладу обліку даний лічильник було направлено на експертизу. Актом експертної оцінки ДП "Миколаївський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації" від 26 березня 2008 року лічильник визнано справним і придатним до експлуатації.

Відповідно до п. 3 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року №1357 (1357-99-п) (далі - Правила) споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником.

Згідно з п. 42 Правил (1357-99-п) с поживач електричної енергії зобов'язаний дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору; невідкладно повідомляти енергопостачальника про недоліки в роботі приладу обліку; оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Ухвалюючи рішення про стягнення боргу за спожиту електроенергію, суди на зазначені положення закону та встановлені факти уваги не звернули, крім того, не врахували, що, заперечуючи проти позову, ОСОБА_3 посилався на те, що при встановленні лічильника той був у справному стані, але під час оформлення абонентської книжки оператором було зроблено помилку в значності лічильника, яку він, відповідач, вчасно не помітив, через що й виникла заборгованість з оплати за електричну енергію. Отже фактично ОСОБА_3 не заперечував правильності нарахування боргу.

Посилання суду на те, що висновки акта експертної оцінки ДП "Миколаївський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації" від 26 березня 2008 року не свідчать про справність лічильника, покладене в основу рішення про відмову в позові, зроблений на припущеннях, а посилання в рішенні на п. 8 Правил (1357-99-п) безпідставне, тому що цей пункт регулює правила придбання, встановлення та підключення приладів обліку електричної енергії енергопостачальником та оплату їх вартості та вартості послуг з встановлення для новозбудованих будинків – забудовниками та у разі розділу обліку електричної енергії - організаціями, які здійснюють розділ обліку.

Оскільки суди в порушення вимог процесуального права належним чином не перевірили доводів сторін щодо наявності і розміру заборгованості відповідача за спожиту електричну енергію, обмежившись лише дослідженням обставин перевірки справності лічильника, то судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Миколаївобленерго" задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду Миколаївської області від

16 лютого 2009 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 22 квітня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.