розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа – орган опіки і піклування Синівської сільської ради про визначення місця проживання дітей, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 16 листопада 2009 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 29 грудня 2009 року,

У січні 2009 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що з 2 листопада 1996 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, від якого має двох неповнолітніх дітей. Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 1 грудня 2008 року шлюб між ними розірвано. Після розірвання шлюбу діти залишились проживати з ним. Вказував, що відповідачка добровільно матеріальної допомоги дітям не надає, у зв’язку з чим просив стягнути з неї аліменти на дітей в сумі 150 грн. на кожну дитину.

11 березня 2009 року ОСОБА_4, звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дітей. Зазначала, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_3 діти залишились проживати з ним. Крім того він заборонив їй бачитися з дітьми. З цього приводу вона зверталась до органів прокуратури та міліції. Просила визначити місце проживання дітей з нею.

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 16 листопада 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 29 грудня 2009 року, позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 аліменти на дітей у розмірі 1/3 частини її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 28 січня 2009 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про порушення судами норм матеріального або процесуального права, а отже, відсутні передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України підстави для скасування вказаних судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 16 листопада 2009 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 29 грудня 2009 року залишити без змін.