ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 квітня 2010 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Григор‘євої Л.І.,
суддів: Барсукової В.М., Гуменюка В.І.,
Балюка М.І., Данчука В.Г., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Забірської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,
в с т а н о в и л а:
У березні 2007 року ОСОБА_3, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначала, що 18 лютого 1995 року було укладено шлюб з відповідачем, від шлюбу мають доньку ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. У 2005 році вони припинили шлюбні відносини та ведення спільного господарства, а в лютому 2007 року вона подала до суду позов про розірвання шлюбу.
За час спільного проживання вони придбали автомобіль "Мерседес", 1993 року випуску, вартістю 75 тис. грн., жилий будинок АДРЕСА_2 вартістю 200 тис. грн. та квартиру АДРЕСА_1 вартістю 300 тис. грн., усього на суму 875 тис. грн.
Оскільки в добровільному порядку вони поділити майно не можуть, ОСОБА_3 просила виділити їй жилий будинок АДРЕСА_2 та земельну ділянку, а відповідачу виділити автомобіль та квартиру АДРЕСА_1.
ОСОБА_4 заявив зустрічний позов, в якому просив виділити йому жилий будинок АДРЕСА_2 з надвірними спорудами та присадибну земельну ділянку, а ОСОБА_3 виділити квартиру АДРЕСА_1, стягнувши з нього 5 942 грн. компенсації.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 5 вересня 2008 року справи об’єднано в одне провадження.
ОСОБА_3 доповнила позовні вимоги та просила також визнати незаконним рішення виконавчого комітету Забірської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 26 серпня 1999 року № 33/5 про передачу земельної ділянки в приватну власність ОСОБА_4 та визнати недійсним державний акт на право власності на землю, виданий на ім‘я ОСОБА_4
Справа судами розглядалася неодноразово.
Останнім р ішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 червня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частину жилого будинку АДРЕСА_2. Визнано за ОСОБА_4 право власності на ? частину жилого будинку АДРЕСА_2.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_4 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.
Визнано частково незаконним і скасовано рішення виконавчого комітету Забірської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 26 серпня 1999 року № 33/5 про передачу в приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,12 га для будівництва та обслуговування жилого будинку й площею 0,07 га для ведення підсобного господарства. В изнано недійсним державний акт на право власності на землю від 7 червня 2000 року, виданий на ім‘я ОСОБА_4
Визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частину земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Визнано за ОСОБА_4 право власності на ? частину земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 21 563 грн. вартості ? частини автомобіля.
У решті позову ОСОБА_3 відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 15 вересня 2009 року зазначене судове рішення скасовано в частині визнання незаконним рішення виконавчого комітету Забірської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 26 серпня 1999 року № 33/5 про передачу в приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,1901 га та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,19 га, виданого на ім‘я ОСОБА_4 Указано, що зустрічні позовні вимоги задоволено частково. У решті – рішення залишено без змін.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення апеляційного суду змінити та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду в частині скасування рішення суду першої інстанції про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Забірської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 26 серпня 1999 року № 33/5 та визнання недійсним державного акта на право власності на землю, виданого на ім‘я ОСОБА_4, і залишити в силі рішення суду першої інстанції в цій частині.
При цьому ОСОБА_3 та ОСОБА_4 посилаються на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_4 – частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_3 у частині поділу автомобіля "Мерседес", жилого будинку АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_1, районний суд виходив із того, що майно набуто подружжям у період шлюбу, а тому є об’єктом права спільної сумісної власності.
Рішення в цій частині є законним і обґрунтованим.
Визнаючи за ОСОБА_4 право власності на ? частину земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, районний суд посилався на те, що передача йому земельної ділянки порушує права ОСОБА_3, за якою визнано право власності на ? частину будинку з господарськими будівлями та спорудами.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення в цій частині, виходив із того, що земельна ділянка, щодо якої заявлені позовні вимоги, не є спільним майном подружжя, оскільки відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) належить ОСОБА_4, який отримав її безоплатно шляхом приватизації.
Проте з висновком апеляційного суду в цій частині погодитися не можна.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Забірської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 26 серпня 1999 року № 33/5 у приватну власність ОСОБА_4 передано земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та 7 червня 2000 року він отримав державний акт на право приватної власності на землю (а.с. 41 т. 1).
Відповідно до ч. 1 ст. 42 ЗК України (у редакції 1990 року) г ромадяни, яким жилий будинок, господарські будівлі та споруди і земельна ділянка належать на праві спільної сумісної власності, використовують і розпоряджаються земельною ділянкою спільно. Використання і розпорядження земельною ділянкою, що належить громадянам на праві спільної часткової власності, визначаються співвласниками цих об’єктів і земельної ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок, будівлю, споруду.
Згідно із ч. 1 ст. 30 цього Кодексу при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення.
Апеляційний суд, задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_4, не врахував зазначених положень Земельного кодексу України (2768-14) , особливості та обставини отримання ОСОБА_4 у власність земельної ділянки (для будівництва будинку), а також того, що у зв’язку з поділом подружжям будинку, що є їхньою спільною сумісною власністю, право власності на землю переходить також до них обох.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що земельна ділянка повинна залишитися у власності лише ОСОБА_4 А тому в цій частині рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення районного суду в цій частині – залишенню без змін.
Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Київської області від 15 вересня 2009 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 скасувати.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 червня 2009 року в частині визнання частково незаконним і скасування рішення виконавчого комітету Забірської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 26 серпня 1999 року № 33/5 про передачу в приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,12 га для будівництва та обслуговування жилого будинку й площею 0,07 га для ведення підсобного господарства, визнання недійсним державного акта на право власності на землю від 7 червня 2000 року, виданого на ім‘я ОСОБА_4, визнання за ОСОБА_3 та за ОСОБА_4 права власності за кожним на ? частину земельної ділянки залишити в силі.
У решті - рішення апеляційного суду залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.І. Григор‘єва Судді: В.М. Барсукова М.І. Балюк В.І. Гуменюк В.Г. Данчук