розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа – комунально-житлове підприємство № 30 м. Кривого Рогу, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2007 року,

У квітні 2005 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що з вини відповідачів, мешканців квартири АДРЕСА_1, що знаходиться над її квартирою, 4 січня 2005 року та 20 лютого 2005 року сталося залиття її квартири. Посилаючись на те, що внаслідок залиття їй завдано майнової шкоди, просила стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 майнову шкоду в сумі 1 249 грн. та моральну шкоду в сумі 1 тис. грн.

Заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 19 грудня 2005 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду в сумі 611 грн. 08 коп., 1 тис. грн. моральної шкоди, 130 грн. судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2007 року рішення районного суду скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що сторони є мешканцями будинку АДРЕСА_1. ОСОБА_4. та ОСОБА_5 є власниками квартири № 31, яка знаходиться над квартирою № 25, яка належить ОСОБА_3

4 січня 2005 року та 20 лютого 2005 року відбулося залиття квартири № 25 з квартири № 31, унаслідок чого були пошкоджені ванна кімната та кухня.

Задовольняючи частково позов про відшкодування майнової та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із доведеності факту залиття квартири ОСОБА_3 з вини ОСОБА_4. та ОСОБА_5

При цьому суд першої інстанції посилався на акти, складені працівниками комунального житлового підприємства, № 30 від 5 січня 2005 року та від 21 лютого 2005 року та на висновок судової будівельно-технічної експертизи від 13 липня 2005 року № 182, згідно з яким ОСОБА_3 завдано збитків на суму 661 грн. 08 коп.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із недоведеності вини відповідачів у залитті квартири ОСОБА_3

Однак з висновком апеляційного суду не можна погодитись з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення апеляційного суду не відповідає.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відхиляючи як неналежний доказ акт, складений працівниками КЖП № 30, апеляційний суд, посилаючись на показання свідка ОСОБА_6., указував, що 4 січня 2005 року та 20 лютого 2005 року відбулося затоплення квартири № 25, що належить позивачці, однак причина затоплення квартири ОСОБА_3 установлена не була.

Згідно із ч. 2 ст. 1160 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, дійшовши висновку про те, що ОСОБА_3 не надала доказів про причинний зв’язок між діями відповідачів та завданою шкодою апеляційний суд у порушення ст. ст. 213, 214 ЦПК України не врахував, що відповідачами також не спростовано факт залиття квартири ОСОБА_3 не з їхньої вини.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2007 року скасувати, передати справу на новий розгляд до апеляційного суду Дніпропетровської області.