розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області про перерахування щомісячних страхових виплат за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області (далі – Відділення) на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2007 року,

У лютому 2007 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що під час вирішення питання про перерахування страхових виплат, які йому сплачуються у зв’язку з ушкодженням здоров'я на виробництві, Відділення неправильно застосовувало коефіцієнт зростання середньомісячної реальної заробітної плати, замість коефіцієнта зростання середньої заробітної плати в галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Просив стягнути з Відділення 5 889 грн. 84 коп. недонарахованих страхових виплат та зобов’язати Відділення з 1 травня 2007 року щомісяця сплачувати йому страхові виплати в розмірі 2 968 грн. 91 коп.

рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2007 року, позов задоволено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі Відділення просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд виходив із того, що при нарахуванні позивачу страхових виплат Відділення неправильно застосувало норми ч. 2 ст. 29 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі – Закон № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року (1105-14) ) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та помилково застосувало до розрахунку коефіцієнти росту реальної середньої заробітної плати, установлені постановами правління відповідача, а не коефіцієнти росту середньої заробітної плати, затверджені Державним комітетом статистики України.

Однак з такими висновками судів не можна погодитися, оскільки вони дійшли їх із порушенням норм матеріального закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків – некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

Частиною 2 ст. 16 Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року передбачено, що безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція.

Згідно зі ст. 17 Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків, зокрема, спрямовує і контролює діяльність виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів; затверджує Інструкцію про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів, погоджену з Національним банком України і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, інші нормативні документи, що регламентують внутрішню діяльність Фонду.

рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов’язковим для виконання всіма страхувальниками та застрахованими.

Частиною 2 ст. 29 Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року передбачено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання в попередньому календарному році середньої заробітної плати в галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

Згідно з пп. 4.4.2. – 4.4.4. Порядку призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей), узгодженого з Міністерством праці та соціальної політики України й затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31 січня 2002 року № 7 (v0007583-02) , (чинного на час виникнення спірних відносин) при проведенні перерахування щомісячних страхових виплат з 1 березня кожного року середньомісячна заробітна плата підлягає коригуванню. При цьому відкоригована середньомісячна заробітна плата не може перевищувати встановлену на дату настання права на перерахування максимальну величину (граничну суму) заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески до Фонду.

Перерахування щомісячних страхових виплат проводиться з урахуванням вимог абз. 3 ч. 1 ст. 34 базового Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року (1105-14) , а саме у разі, коли потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв’язку з одним і тим самим нещасним випадком або професійним захворюванням, їх сума не повинна перевищувати середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров’я.

Сума перерахованої щомісячної страхової виплати та пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (станом на 1 березня відповідного року) обмежується відкоригованим середньомісячним заробітком потерпілого.

При перерахуванні щомісячних страхових виплат з 1 березня для коригування середньомісячної заробітної плати застосовується коефіцієнт, на який перераховуються щомісячні страхові виплати потерпілим (членам їх сімей) за рішенням правління Фонду.

Аналогічна норма міститься й у новій редакції Порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей), затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 року № 24 (z0715-07) , згідно з пп. 3.4.4, 3.8.2 якого розмір щомісячної страхової виплати встановлюється з урахуванням коефіцієнтів перерахування, які встановлюються правлінням Фонду щороку з 1 березня; перерахування розміру щомісячної страхової виплати проводиться виходячи з відкоригованої заробітної плати на коефіцієнт підвищення страхових виплат, затверджений правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Указаний Порядок призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей) затверджено відповідно до Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року (1105-14) , до якого внесено зміни Законом України від 23 лютого 2007 року № 717-V (717-16) , що набрав чинності 20 березня 2007 року, відповідно до яких п. 7 ч. 7 ст. 17 Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року доповнено абзацом одинадцятим та визначено повноваження правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків щодо затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат.

З матеріалів справи вбачається, що Відділенням проводились перерахування щомісячних страхових виплат позивачу відповідно до постанов правління Фонду: від 24 червня 2004 року (на коефіцієнт 1,152), від 18 березня 2005 року (на коефіцієнт 1,238), від 30 березня 2006 року (на коефіцієнт 1,203) у кожній з яких зазначено, що такий коефіцієнт взято за даними Державного комітету статистики України.

Таким чином, проведене Відділенням перерахування належних ОСОБА_3 щомісячних страхових виплат ґрунтується на вимогах закону, а висновок судами був зроблений із порушенням вимог ч. 2 ст. 29 Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року.

За таких обставин у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для часткового задоволення позовних вимог, а в апеляційного суду – для висновку про законність рішення суду першої інстанції.

Ураховуючи те, що під час вирішення спору неправильно застосували норми матеріального права, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області задовольнити.

рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2007 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області про перерахування щомісячних страхових виплат відмовити.