розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом комунального підприємства "Донецькміськводоканал" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою комунального підприємства "Донецькміськводоканал" на рішення Київського районного суду м. Донецька від 6 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 2 жовтня 2009 року,

У травні 2008 року комунальне підприємство "Донецькміськводоканал" (далі – КП "Донецькміськводоканал") звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що відповідачі проживають у АДРЕСА_1. З травня 2005 року за послуги водопостачання відповідачі сплачують нерегулярно та не в повному обсязі, у зв’язку із чим станом на 1 травня 2008 року виникла заборгованість за водопостачання в сумі 894 грн. 96 коп., яку позивач просив стягнути солідарно з відповідачів, а також 30 грн. на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 6 травня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 2 жовтня 2009 року, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі КП "Донецькводоканал" просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідачі проживають у квартирі АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 є інвалідом ІІ групи та користується 100 процентною знижкою плати за користування комунальними послугами відповідно до Закону України від 22 жовтня 1993 року "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Згідно з рішенням Донецької міської ради від 21 червня 2005 року № 20/1 від 11 вересня 2006 року норма водокористування складає 330 л/доб.

Відповідно до розрахунку КП "Донецькміськводоканал" заборгованість за водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 складає 894 грн. 96 коп. (а.с. 36-37).

Відмовляючи в задоволенні позову КП "Донецькміськводоканал", суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із відсутності підстав для задоволення позову, оскільки відповідачі користуються пільгою з оплати послуг з водопостачання та водовідведення в межах середніх норм споживання.

Однак з висновками судів не можна погодитись з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Так, п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1995 року № 947 "Про програму поетапного оснащення наявного житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води та теплової енергії на 1996-2007 роки" (947-95-п) (далі – Постанова № 947) у 1996-2005 роках підлягають обов’язковому оснащенню засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії абонентські вводи багатоповерхових будинків, а до кінця 2007 року малоповерхові будинки з одночасним у разі можливості впровадженням поквартирного обліку.

Відповідно до п. 4.1 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 4 січня 2005 року № 1 (z0076-05) , а боненти, які приєднані або мають бажання приєднатися до систем комунального водопостачання і водовідведення, повинні мати необхідні прилади обліку для розрахунків з Водоканалом за відпущену їм воду і прийняті стічні води. Приєднання нових абонентів до комунальних систем водопостачання і водовідведення без приладів обліку забороняється.

Пунктами 11, 12 постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (630-2005-п) "Про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення" у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових

засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири.

Пунктом 10 зазначених Правил (z0076-05) передбачено, що справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 16 цих Правил (z0076-05) . Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.

Суди на зазначені норми уваги не врахували та не дали оцінки доводам позивача про те, що заборгованість виникла згідно з показниками загальнобудинкового лічильника холодної води.

Крім того, дійшовши висновку про те, що розрахунок оплати за послуги з водопостачання та водовідведення проводився на підставі п. 11 Правил (z0076-05) , але споживачі не брали участі у знятті показань будинкових засобів обліку холодної води на підставі п. 14 Правил (z0076-05) та не перевіряли правильність показань усіх квартирних засобів обліку, апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, не звернув уваги на те, що відповідно до п. 14 Правил (z0076-05) показання будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представника споживачів і в порушення норм ст. ст. 213, 214, 315 ЦПК України не встановив виконавця послуг та не залучив його в якості третьої особи для надання відповідних пояснень щодо зняття показань будинкових засобів холодної води й складання відповідних актів.

Ураховуючи те, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу комунального підприємства "Донецькміськводоканал" задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Донецька від 6 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 2 жовтня 2009 року скасувати, передати справу на новий розгляд до Київського районного суду м. Донецька.