Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Управління Служби безпеки України в Донецькій області, прокуратури Донецької області, треті особи: Головне управління юстиції у Донецькій області, Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства,

У листопаді 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Управління Служби безпеки України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства.

Зазначав, що він у період з 2003 року до 2006 року був співзасновником товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Екс Ен Донецьк", яке займалося наданням послуг Інтернету, технічною підтримкою та реалізацією карт ІР-телефонії "Укртелеком-Екстрім", для здійснення якої в офісі фірми, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, було встановлено обладнання для надання зазначених послуг, частина якого належала товариству на праві власності, а частина - на праві строкового платного користування.

18 березня 2005 року слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Донецькій області порушено кримінальну справу за фактом несанкціонованого втручання в роботу мереж електрозв`язку, проведено обшук у приміщенні товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Екс Ен Донецьк" та виїмку обладнання для надання послуг Інтернету, технічної підтримки та реалізації карт ІР-телефонії "Укртелеком-Екстрім", належного товариству на праві власності та на праві строкового платного користування.

1 вересня 2005 року йому було пред`явлено обвинувачення в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 361 Кримінального кодексу України (далі – КК України (2341-14) ), та обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

20 жовтня 2006 року постановою прокурора відділу нагляду управління прокуратури Донецької області кримінальну справу відносно нього було закрито за недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.

Посилаючись на те, що внаслідок незаконних дій правоохоронних органів щодо пред`явлення йому обвинувачення, обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, незаконного проведення обшуку в приміщенні товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Екс Ен Донецьк" та виїмки обладнання для надання послуг Інтернету, технічної підтримки та реалізації карт ІР-телефонії "Укртелеком-Екстрім", яке товариству повернуто не було, йому були спричинені моральні страждання, погіршилися нормальні життєві зв`язки, що вимагало додаткових зусиль для організації життя, просив стягнути з Управління Служби безпеки України в Донецькій області 1 000 000 грн. на його користь на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Донецька від 1 жовтня 2008 року залучено до участі в справі як співвідповідача прокуратуру Донецької області.

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 19 грудня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 31 березня 2009 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення й ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_6 не навів доказів на підтвердження своїх вимог про відшкодування завданої моральної шкоди, а тому й відсутні правові підстави для задоволення його вимог.

Однак з такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалені у справі судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

Судом установлено, що 18 березня 2005 року слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Донецькій області порушено кримінальну справу за фактом несанкціонованого втручання у роботу мереж електрозв`язку, що призвело до порушення встановленого порядку маршрутизації інформації, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 361 КК України.

30 серпня 2005 року слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Донецькій області відносно ОСОБА_6 порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 361 КК України, яку було закрито постановою прокурора відділу нагляду управління прокуратури Донецької області 20 жовтня 2006 року за недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України: "Про оперативно-розшукову діяльність" (2135-12) , "Про організаційно-правові основи боротьба з організаційною злочинністю" - та іншими актами законодавства.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим Законом виникає у випадках: 1) постановлення виправдовувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю в діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину; 3) відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у п. 2 ч. 1 цієї статті; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ОСОБА_6 зазначав, що за час незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного обрання запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, незаконної виїмки документів, він зазнав душевних страждань, приниження своєї гідності, честі та ділової репутації як приватного підприємця й був позбавлений можливості займатися підприємницькою діяльністю, у зв`язку із чим йому завдано моральної шкоди.

На порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України суд на зазначені положення закону уваги не звернув, доводів ОСОБА_6 щодо обґрунтування заявлених позовних вимог належним чином не перевірив та не з`ясував наявність правових підстав для відшкодування шкоди, передбаченої Законом України "Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість заявлених вимог позивача.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України в достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги; в ухвалі не зазначив конкретних обставин та фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Донецька від 19 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 31 березня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.