Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, про усунення перешкод у користуванні майном, за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_6, Євпаторійської міської ради, КРП "БРТІ м. Євпаторія", треті особи: ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, про визнання права власності та за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про виділ частки з майна, що є у спільній частковій власності, зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні майном за касаційною скаргою ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_14 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 лютого 2009 року,

У червні 2006 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_13, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні майном. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він та треті особи є співвласниками житлового будинку й господарсько-побутових будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Просив суд зобов’язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні належним йому на праві власності майном, оскільки ОСОБА_13, ОСОБА_8 не допускають його до будинку, перешкоджають користуватися господарськими будівлями.

У вересні 2006 року ОСОБА_12 звернувся з позовом, який уточнив під час розгляду справи, до ОСОБА_6, Євпаторійської міської ради про визнання за ним права власності на 1/2 частину АДРЕСА_1 з виплатою на користь ОСОБА_6 грошової компенсації за належну йому частину майна. Посилався на те, що йому на праві власності належить 1/4 частина АДРЕСА_1 Протягом 2001 - 2005 років він самостійно провів реконструкцію майна, у результаті якої створено новий об'єкт нерухомості. ОСОБА_6 не брав участі в проведенні будівельних робіт, але не заперечував проти реконструкції будівель.

У липні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про виділ частки з майна, що є у спільній частковій власності, посилаючись на те, що між ним і ОСОБА_12 не досягнуто згоди щодо користування спірним майном. Просив суд виділити йому 1/4 частину спірного майна. У жовтні 2008 року ОСОБА_6 уточнив позовні вимоги та просив суд виділити йому 1/2 частину будинку літ. "А" (приміщення №№6 - 10) загальною площею 53,9 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та зобов’язати ОСОБА_12 не чинити перешкоди у користуванні майном.

Рішенням Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 жовтня 2008 року позови ОСОБА_6 задоволено частково, у задоволенні позову ОСОБА_12 відмовлено. Виділено ОСОБА_6 частину житлового будинку літ. "А" (приміщення № 6 і № 7), прибудову літ. "а", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (зображені синім кольором у додатку № 5 до висновку експертизи від 14 квітня 2008 року № 2101). Зобов'язано ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_8 не чинити перешкоди ОСОБА_6 у користуванні зазначеним майном.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 лютого 2009 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовів ОСОБА_6 відмовлено, позов ОСОБА_12 задоволено. Визнано за ОСОБА_12 право власності на житловий будинок літ. "А", що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 93,3 кв.м., жилою площею 41,8 кв.м, а саме: приміщення №№ 6 - 14, погріб, пральню літ."Б", та прибудови літ. "б" та літ. "б1", дві двоповерхові літні кухні: літ. "В" та літ. "К", одноповерхову літню кухню літ. "Н"; гараж літ. "Л"; навіс літ. "М" та сарай літ. "О". Стягнуто з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_6 61 600 грн. компенсації за належну останньому на праві власності частину зазначеного будинку. Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_12 і ОСОБА_6 на житловий будинок та господарсько-побутові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_12 1 942 грн. судового збору на користь держави.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_14 просить скасувати ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовів ОСОБА_6, задоволення позову ОСОБА_12, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_12 провів реконструкцію 1/2 частини житлового АДРЕСА_1 що була виділена ОСОБА_12 та ОСОБА_6 рішенням Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 грудня 2007 року, та побудував господарсько-побутові будівлі.

Суд дійшов висновку, що спірні приміщення реконструйовані та збудовані на земельній ділянці, яка була відведена для цієї мети, відповідають санітарним і технічним нормам та не порушують права інших співвласників будинку. Керуючись пп. 3, 5 ст. 376 ЦК України, суд визнав за ОСОБА_12 право власності на об’єкти самочинного будівництва, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Суд відмовив у задоволенні позову ОСОБА_6 на тій підставі, що його частка у спільному майні після реконструкції є незначною й не може бути виділена в натурі, спільне володіння та користування майном між сторонами є неможливим, а ОСОБА_12 не заперечує проти сплати грошової компенсації за належну ОСОБА_6 частку в спільній власності.

Проте з висновком апеляційного суду погодитися не можна з таких підстав.

Згідно із чч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_9. ОСОБА_10. ОСОБА_11 є співвласниками житлового будинку та господарсько-побутових будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 грудня 2007 року, яке набрало законної сили, виділено в натурі ОСОБА_6 і ОСОБА_12 1/2 частину житлового будинку літ. "А" і прибудовою (приміщення №№ 6- 10) загальною площею 53,9 кв.м, житловою площею 25,1 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_12 і ОСОБА_6 право власності по 1/2 частині вказаного майна за кожним.

ОСОБА_12 провів реконструкцію зазначеного майна та побудував господарські приміщення: пральню, літні кухні, гараж, навіс, сарай без дозволу на виконання будівельних робіт і не звертався до компетентних органів для вирішення питання щодо прийняття до експлуатації об’єктів самочинного будівництва.

Добудова (прибудова), зроблена ОСОБА_12 без згоди інших співвласників, не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

Суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку, що правові підстави, передбачені ст. 376 ЦК України, для визнання права власності на самочинне будівництво відсутні.

Також суд дійшов правомірного висновку, що згідно зі ст. 364 ЦК України ОСОБА_6 має право на виділ у натурі частки з майна, що знаходиться в спільній частковій власності, та відповідно до висновку експерта від 14 квітня 2008 року № 21 виділив ОСОБА_6 частину житлового будинку літ. "А" (приміщення № 6 і № 7), прибудову літ. "а", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, підлягає судовому захисту порушене право ОСОБА_6 на користування належним йому на праві власності майном шляхом зобов’язання ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_8 не чинити позивачу перешкоди у здійсненні зазначеного права.

Наведене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції – залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_14 задовольнити.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 лютого 2009 року скасувати, рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 жовтня 2008 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.