Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа – приватний нотаріус ОСОБА_8, про визнання договору дарування будинку недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 21 червня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 21 січня 2008 року,

У листопаді 2006 року ОСОБА_9 звернулась до суду з указаним позовом, зазначаючи, що 26 травня 2005 року вона подарувала належний їй будинок АДРЕСА_1 своїй онуці – відповідачці ОСОБА_7 Однак зробила вона це внаслідок обману з боку відповідачки та її батька, ОСОБА_10, оскільки на момент укладання договору їй було 82 роки й вона не розуміла, що власником будинку після укладення договору дарування буде не вона, а онука. Укладати такий договір вона наміру не мала, відповідачка запевнила її, що будинок буде належати їй, позивачці, до самої смерті, а ОСОБА_7 буде надавати їй матеріальну допомогу. Вона повірила обіцянкам відповідачки, тому на пропозицію її сина, ОСОБА_10, переоформила будинок на онуку. Проте свої обіцянки щодо надання матеріальної допомоги відповідачка та її батько не виконали.

Посилаючись на викладене, позивачка просила визнати недійсним договір дарування спірного будинку, укладений 26 травня 2005 року між нею та відповідачкою.

У процесі судового розгляду позивачка подала уточнюючу позовну заяву, в якій зазначала, що оспорюваний договір дарування не відповідає вимогам закону, тому що під час його укладення нотаріусом було порушено Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки їй (неписьменній) не було прочитано вголос текст договору та не зроблено про це відповідної відмітки в договорі. Відповідачка не прийняла дарунок, тому що жодного дня в спірному будинку не проживала й своїх речей до нього не завозила. А крім того, цей договір дарування будинку укладений нею під впливом помилки.

Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 21 червня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 21 січня 2008 року, у задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_9 посилалась на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права й ставила питання про скасування судових рішень і передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

У зв’язку зі смертю ОСОБА_9, яка померла 7 листопада 2008 року, ухвалою Верховного Суду України від 29 грудня 2009 року залучено до участі у справі її правонаступника – ОСОБА_6

Касаційну скаргу, подану ОСОБА_9, ОСОБА_6 підтримала в повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивачкою не доведено обставин обману з боку відповідачки та порушення нотаріусом Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, ОСОБА_7 дарунок прийняла, зареєструвала право власності на спірний будинок і отримала державний акт на земельну ділянку біля нього.

Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_9 просила визнати вказаний договір дарування будинку недійсним, посилаючись на те, що цей договір нею укладено під впливом обману, оскільки відповідачка обіцяла надавати їй матеріальну допомогу та запевнила, що будинок залишиться в її власності до самої смерті, але цієї домовленості не виконала. Також оспорюваний договір дарування не відповідає вимогам закону, тому що під час його укладення нотаріусом було порушено Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. ОСОБА_7 фактично дарунок не прийняла, оскільки жодного дня не проживала в спірному будинку й своїх речей до нього не завозила. Крім того, цей договір нею укладено під впливом помилки.

Таким чином, цей позов було пред’явлено ОСОБА_9 із чотирьох окремих підстав, які фактично є взаємовиключними. Однак суд підстави позову не уточнив.

Крім того, суд не розглянув позов про визнання договору дарування недійсним із підстав укладення цього договору під впливом помилки.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, на зазначені порушення уваги не звернув.

За таких обставин визнати ухвалені судові рішення законними та обґрунтованими не можна, тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 21 червня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 21 січня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.