У Х В А Л А
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
                   25 жовтня 2007 року м. Київ
 
     Колегія суддів Судової палати у цивільних справах  Верховного
Суду України
 
                            в складі:
 
     Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Охрімчук Л.I.,
 
     розглянувши  в  попередньому  судовому  засіданні  справу  за
позовом  товариства  з  обмеженою  відповідальністю  "Максіма"  до
ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третьої особи:  приватного  нотаріуса
Запорізького міського  нотаріального  округу  Запорізької  області
ОСОБА_4 про визнання  договору  купівлі  -  продажу  недійсним  та
витребування майна з чужого незаконного володіння, за  касаційними
скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3  на  рішення  Шевченківського
районного суду м. Запоріжжя від 11  грудня  2006  року  та  ухвалу
апеляційного суду Запорізької області від 18 квітня 2007 року,
 
     в с т а н о в и л а :
 
     У квітні 2004 року ТОВ "Максіма" звернулося у суд із  позовом
до  ОСОБА_1,  ОСОБА_2  та  ОСОБА_3,  третьої   особи:   приватного
нотаріуса Запорізького міського нотаріального  округу  Запорізької
області ОСОБА_4 про визнання договору купівлі - продажу  недійсним
та витребування майна з чужого незаконного володіння.  Посилаючись
на те, що 4 липня 2002 року між ТОВ "Максіма" в особі генерального
директора ТОВ "Максіма" ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та  ОСОБА_3,  приватним
укладено договір купівлі-продажу нерухомості, а саме: майстерні  №
3  площею  31,4  кв.м.,  що  складає  17/100   частин   літ.   Х2,
ремонтно-механічної   майстерні   -   адміністративної    будівлі,
зазначеної в плані літерами Х (інв. № б/н), Х1-2, яка  знаходиться
в АДРЕСА_1, загальною нежилою площею 290,4 кв.м. та розташовані на
земельній ділянці  площею  16  592  кв.м.,  -  укладений  між  ТОВ
"Максіма", що належало ТОВ "Максіма" на підставі договору  від  27
січня 2001  року,  укладеного  з  "Південспецводмонтаж".  Оскільки
учасники ТОВ "Максіма" не давали згоди на відчуження  нерухомості,
що було обов'язковим відповідно до статуту ТОВ "Максіма",  просили
суд позов задовольнити.
 
     Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя  від  11
грудня 2006 року, залишеним без  змін  ухвалою  апеляційного  суду
Запорізької області від 18 квітня 2007 року  позов  ТОВ  "Максіма"
задоволено частково.
 
     Визнано       недійсним        договір        купівлі-продажу
нерухомості-майстерні № 3 площею 31,4  кв.м.,  що  складає  17/100
частин літ.Х2, ремонтно-механічної  майстерні  -  адміністративної
будівлі, зазначеної в плані літерами Х (інв.  №  б/н),  Х1-2,  яка
знаходиться в АДРЕСА_1, загальною нежилою площею  290,4  кв.м.  та
розташовані на земельній ділянці площею 16 592 кв.м., -  укладений
між ТОВ "Максіма", яке діяло як  продавець  в  особі  генерального
директора ТОВ "Максіма" ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та ОСОБА_3,  які  діяли
як покупці, посвідченій 4 липня  2002  року  приватним  нотаріусом
Запорізького міського  нотаріального  округу  Запорізької  області
ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 29.
 
     Витребувано від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь  ТОВ  "Максіма"
майстерню № 3 площею 31,4 кв.м., що складає 17/100 частин  літ.Х2,
ремонтно-механічної   майстерні   -   адміністративної    будівлі,
зазначеної в плані літерами Х (інв. № б/н), Х1-2, які  знаходяться
в АДРЕСА_1, загальною нежилою площею 290,4 кв.м. та розташовані на
земельній ділянці площею 16 592 кв.м., передавши у  власність  ТОВ
"Максіма".
 
     Стягнуто з ТОВ "Максіма" на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3  по  1
626 грн.
 
     У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
 
     У касаційних скаргах  ОСОБА_1,  ОСОБА_2  та  ОСОБА_3  просять
скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя  від
11 грудня  2006  року  та  ухвалу  апеляційного  суду  Запорізької
області від 18 квітня 2007  року,  а  справу  направити  на  новий
розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на  порушення  судом
норм процесуального права та неправильне застосування  судом  норм
матеріального права.
 
     Колегія  суддів  вважає,   що   касаційна   скарга   підлягає
частковому задоволенню з таких підстав.
 
     Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
          судове
рішення підлягає обов'язковому скасуванню з  передачею  справи  на
новий розгляд, якщо справу  розглянуто  неповноважним  суддею  або
складом суду; рішення ухвалено чи  підписано  не  тим  суддею  або
суддями, які розглядали справу.
 
     Цивільна  справа  за  апеляційною  скаргою   ТОВ   "Максіма",
ОСОБА_1, ОСОБА_2 та  ОСОБА_3  була  розглянута  апеляційним  судом
Запорізької області 18 квітня 2007 року.
 
     Як вбачається з  матеріалів  справи,  судове  засідання  було
призначене на 18 квітня  2007  року  на  9  годину  53  хвилин.  У
зазначений день справа слухалась з 9 години 53 хвилин до 10 години
02 хвилин та  після  перерви,  оголошеної  в  судовому  засіданні,
справу продовжено слуханням з 15 години 49 хвилин до 17 години  02
хвилин, після чого було постановлено вищезазначену ухвалу. Кожне з
зазначених  засідань  зафіксовано  в  окремому  журналі   судового
засідання та разом з додатком  (диском)  приєднані  до  матеріалів
справи.
 
     Так, з  журналу  судового  засідання  та  дослідженого  носія
інформації (диску) вбачається, що у  вказаних  судових  засіданнях
зафіксований різний склад  суду:  спочатку  справа  слухалась  під
голуванням судді  Калашнікової  О.В.  та  суддів  Бондар  О.В.  та
Манулова Ю.С., а після перерви, з 15 години 49  хвилин  та  до  17
години  02  хвилин   справа   слухалась   під   голуванням   судді
Калашнікової О.В. та суддів Бондар О.В.  та  Глазкової  О.Г.  Крім
того, не вбачається чи продовжено було слухання справи, чи  почато
з початку та не оголошено склад суду.
 
     В ухвалі суду від 18 квітня 2007  року,  яка  знаходиться  на
а.с. 416-420,  знаходяться  підписи  складу  суду,  який  розпочав
слухання справи під голуванням судді Калашнікової О.В.  та  суддів
Бондар О.В. та Манулова Ю.С., а в ухвалі суду від 18  квітня  2007
року, яка міститься на а.с. 464-468,  знаходяться  підписи  іншого
складу  суду,  а  саме  головуючого   -   Калашнікової   О.В.   та
суддів -Бондар О.В. та Глазкової О.Г.
 
     Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від  10  серпня
2007 року виправлена допущена  при  формуванні  матеріалів  справи
технічна помилка.
 
     Постановляючи зазначену  ухвалу,  суд  апеляційної  інстанції
застосував ст. 219 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,  яка  регулює  питання
виправлення описок та арифметичних  помилок  у  судовому  рішенні.
Однак такі питання не були предметом розгляду, а  було  розглянуто
питання  про  виправлення  технічної  помилки,  як   вважав   суд,
допущеної при формуванні матеріалів справи. Фактично, суд  замінив
вступну та резолютивну частини постановленої 18 квітня  2007  року
ухвали, пославшись на те, що до  справи  було  долучені  помилково
виготовлені документи.
 
     Цим самим суд підтвердив, що ухвала суду від 18  квітня  2007
року, постановлена в  той  же  день  була  ухвалена  неповноважним
складом суду.
 
     Відповідно до вимог ч.2  ст.  313  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,
рішення   апеляційного   суду    оформлюється    і    підписується
суддею-доповідачем  і  підписується  всім   складом   суду,   який
розглядав справу.
 
     За таких обставин ухвали апеляційного суду, які містяться  на
а.с. 416-420 та на а.с. 464-468 підлягають скасуванню з  передачею
справи на новий апеляційний розгляд до апеляційного суду.
 
     Керуючись ст.ст. 331, 332, 336, 338 ЦПК України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,
колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного  Суду
України,
 
     у х в а л и л а :
 
     Касаційну скаргу ОСОБА_1,  ОСОБА_2  та  ОСОБА_3  задовольнити
частково.
 
     Ухвали апеляційного суду Запорізької області  від  18  квітня
2007 року скасувати,  а  справу  направити  на  новий  апеляційний
розгляд до апеляційного суду Запорізької області.
 
     Ухвала оскарженню не підлягає.
 
     Судді
 
     Верховного Суду України :   Левченко Є.Ф.
 
     Лихута Л.М.
 
     Охрімчук Л.I.