Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа: Петрівська державна нотаріальна контора, про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом та договору купівлі-продажу, визнання права власності на квартиру за касаційною скаргою ОСОБА_8 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 11 березня 2009 року,

У серпні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 1979 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 Під час спільного проживання ними набуто у власність квартиру АДРЕСА_1. Наприкінці 2006 року він дізнався, що рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від ІНФОРМАЦІЯ_1 його оголошено померлим, а 3 березня 2006 року Петрівською державною нотаріальною конторою було видано ОСОБА_9 свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину вказаної квартири.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_9, після смерті якої її мати, ОСОБА_7, згідно зі свідоцтвом про право на спадщину від 23 травня 2007 року набула у власність зазначену квартиру. Остання відчужила вказане нерухоме майно ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 12 червня 2007 року.

Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 12 червня 2007 року задоволено заяву ОСОБА_6 та скасовано рішення цього ж суду від ІНФОРМАЦІЯ_1, яким оголошено його померлим. Просив суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 3 березня 2006 року, визнати за ним право власності на АДРЕСА_1, виділити йому майно вартістю 23 230 грн. та зобов’язати відповідачів повернути його особисті речі.

У серпні 2008 року ОСОБА_6 змінив позовні вимоги та просив суд визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом від 3 березня 2006 року та від 23 травня 2007 року, договір купівлі-продажу від 12 червня 2007 року й визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 24 грудня 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 11 березня 2009 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видані Петрівською державною нотаріальною конторою 3 березня 2006 року та 23 травня 2007 року на ім’я ОСОБА_9 та ОСОБА_7 відповідно; визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 12 червня 2007 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Постановлено повернути у власність ОСОБА_6 вказану квартиру.

У касаційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК України спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.

Згідно із ч. 3 ст. 48 ЦК України особа, до якої майно перейшло за відплатним договором, зобов'язана повернути його, якщо буде встановлено, що на момент набуття цього майна вона знала, що фізична особа, яка була оголошена померлою, жива.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_6, суд апеляційної інстанції правомірно виходив із того, що позивач постійно не мешкав у спірній квартирі з 2002 року, проте періодично зустрічався з дружиною, а після її смерті - із ОСОБА_7 з приводу повернення майна. Відповідачі бачили ОСОБА_6 у спірній квартирі як до, так і після укладення договору купівлі-продажу від 12 червня 2007 року.

Свідоцтва про право на спадщину від 3 березня 2006 року та від 23 травня 2007 року, видані з порушенням вимог ст. 47 ЦК України, ст.ст. 73, 74 Закону України "Про нотаріат" та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 (z0283-04) , щодо накладення заборони відчуження спадкового майна протягом п’яти років.

Суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, оскільки спірне майно вибуло з володіння ОСОБА_6 з порушенням закону, а набувач, якому воно перейшло на відплатній основі, знав, що ОСОБА_6 живий, хоча позивача було оголошено померлим.

Згідно з вимогами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої інстанції або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи судом допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 – 341 ЦПК України (1618-15) як підстави для скасування рішення, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_8 відхилити.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 11 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.