розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до акціонерного страхового товариства (далі – АСТ) "Вексель" про стягнення суми страхового відшкодування,

У вересні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 2 березня 2007 року сталося зіткнення автомобіля ВАЗ-21124 під керуванням ОСОБА_4 із автомобілем Ауді-80 під керуванням її чоловіка ОСОБА_5, в результаті зіткнення автомобілів ОСОБА_5 одержав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер, вироком Тячівського районного суду винним у такій дорожньо-транспортній пригоді визнано ОСОБА_4, цивільно-правова відповідальність якого застрахована АСТ "Вексель", вона звернулася до страхового товариства із заявою про здійснення страхової виплати, проте відповідач не у повному обсязі виплатив їй страхове відшкодування за шкоду, завдану внаслідок смерті її чоловіка ОСОБА_5

Позивачка під час розгляду справи змінила позовні вимоги і просила стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 34 393 грн. 45 коп.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 14 квітня 2009 року позов задоволено.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 9 жовтня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду та передати справу на новий розгляд, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_5 помер унаслідок одержання 2 березня 2007 року тяжких тілесних ушкоджень у результаті зіткнення автомобілів, цивільно-правова відповідальність особи, винної в зіткненні автомобілів, застрахована АСТ "Вексель", ОСОБА_3 звернулася до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в зв’язку з втратою годувальника, відповідач нарахував і виплатив позивачці таке відшкодування в розмірі 16 618 грн. 67 коп.

Також установлено, що на утриманні ОСОБА_5 перебували діти – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2, середньомісячний дохід годувальника складав 1 537 грн. 94 коп., у зв’язку з втратою годувальника на двох дітей призначено пенсію в розмірі 815 грн. 34 коп.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що АСТ "Вексель" зобов’язане виплатити позивачці страхове відшкодування в межах ліміту – 51 тис. грн., оскільки розрахунок розміру такого відшкодування слід проводити без відрахування призначеної дітям пенсії.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що страхове відшкодування позивачці виплачене в повному обсязі, так як розмір відшкодування в зв’язку зі смертю ОСОБА_5 його сім’ї слід проводити за вирахуванням призначеної дітям пенсії, причому розмір щомісячного відшкодування підлягає перерахунку й зменшенню в зв’язку з втратою згодом кожним із утриманців права на одержання виплати, а саме ОСОБА_3 має право на страхове відшкодування до досягнення наймолодшою дитиною 8 років, а тому на час, коли кількість утриманців зменшується, розмір страхового відшкодування слід перераховувати.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до пунктів 27.1, 27.2 статті 27 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" п раво на отримання відшкодування за шкоду, пов’язану із смертю потерпілого, мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання. У зв ’ язку із смертю годувальника в результаті дорожньо-транспортної пригоди право на страхове відшкодування мають: - діти (в тому числі усиновлені) - до досягнення ними повноліття; непрацездатна вдова (вдовець), непрацездатні батьки - до відновлення ними працездатності, а також працездатна вдова (вдовець), якщо у сім ’ ї є діти віком до восьми років.

Згідно з пунктом 27.4 статті 27 цього Закону у зв’язку із смертю годувальника відшкодовується частина неотриманих доходів потерпілого, яка кожному утриманцю належала б при його житті, за вирахуванням пенсій, наданих утриманцям внаслідок втрати годувальника. Порядок вирахування відшкодування утриманцям визначає Кабінет Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2004 року № 1776 (1776-2004-п) затверджено Порядок проведення розрахунку розміру страхового відшкодування утриманцям у зв’язку із смертю годувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі – Порядок).

За пунктом 1 цього Порядку розрахунок розміру страхового відшкодування, що виплачується утриманцям у зв’язку із смертю годувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - страхове відшкодування), проводиться у межах визначеного законодавством ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров ’ ю потерпілих, який діяв на дату укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до пункту 2 Порядку частина неотриманих доходів померлого годувальника, яка за його життя належала б кожному утриманцю, визначається із середньомісячного доходу померлого, який включає виплати, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб, пенсії, державну соціальну допомогу та щомісячні виплати за загальнообов ’ язковим державним соціальним страхуванням, за останній календарний рік (за відрахуванням частки, яка припадала на померлого і працездатних осіб, та суми пенсій, виплачених утриманцям внаслідок втрати годувальника) шляхом ділення частини неотриманих доходів померлого годувальника, що припадає на зазначених осіб, на кількість цих осіб.

Згідно пункту 3 Порядку виплата страхового відшкодування проводиться на підставі заяви (заяв) осіб, що мають право на його одержання.

Зазначений Порядок допускає можливість виплати страхового відшкодування одноразово.

Таким чином конкретний розмір частини неотриманих доходів померлого годувальника, яка за його життя належала б кожному утриманцю, визначається за правилами зазначеного Порядку на підставі заяви утриманця й такий розмір є сталим. У разі виплати страхового відшкодування одноразово, його сума визначається виходячи з розміру частини неотриманих доходів за увесь період, коли утриманець має право одержувати страхове відшкодування.

Ні Закон України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) , ні Порядок не передбачають необхідності перерахунку вже визначеного для кожного утриманця розміру частини неотриманих доходів померлого годувальника в разі зменшення у майбутньому кількості утриманців.

Апеляційний суд у порушення вимог статей 303, 316 ЦПК України на зазначене уваги не звернув і, перевіряючи розрахунок страхового відшкодування, безпідставно перерахував уже визначений розмір частини неотриманих доходів ОСОБА_5, яка за його життя належала б кожному з його утриманців, із того часу, коли наймолодша його дитина досягне 8 річного віку, таким чином суд одержав від’ємну суму страхового відшкодування й помилково вважав такий результат правильним.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 9 жовтня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.