Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Сеніна Ю.Л.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до закритого акціонерного товариства Комерційного банку (далі – ЗАТ КБ) "ПриватБанк" про визнання дій неправомірними та визнання договору частково недійсним,

У квітні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ЗАТ КБ "ПриватБанк" про визнання дій неправомірними, посилаючись на те, що відповідач у порушення вимог закону в односторонньому порядку збільшив розмір процентної ставки за користування кредитом за укладеним між ними кредитним договором від 25 жовтня 2006 року, при цьому попередньо не повідомив його про такі дії.

Позивач просив визнати неправомірними дії ЗАТ КБ "ПриватБанк" та зобов’язати відповідача відновити розмір процентної ставки за користування ним кредитом згідно умов договору.

Згодом позивач доповнив позов і просив також визнати недійсними деякі умови пункту 2.3.3. кредитного договору, посилаючись на їх невідповідність закону.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 липня 2009 року позов задоволено частково, постановлено визнати неправомірним збільшення ЗАТ КБ "ПриватБанк" в односторонньому порядку з 1 лютого 2009 року процентної ставки за користування кредитом згідно кредитного договору від 25 жовтня 2006 року, укладеного між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", зобов’язати відповідача провести нарахування позивачу процентів за користування кредитом з 1 лютого 2009 року відповідно до умов пункту 1.1 кредитного договору; в задоволенні решти позову відмовлено, постановлено також стягнути з відповідача на користь позивача 331 грн. на відшкодування судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 23 вересня 2009 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та стягнення судових витрат скасовано й ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними, в решті рішення залишене без змін, постановлено також стягнути з ОСОБА_3 на користь ЗАТ КБ "ПриватБанк" 156 грн. 44 коп. на відшкодування судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та відмовляючи в задоволенні цих вимог ОСОБА_3, апеляційний суд виходив із того, що укладеним між сторонами кредитним договором передбачене право ЗАТ КБ "ПриватБанк" в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом за певних умов, листом ЗАТ КБ "ПриватБанк" від 25 грудня 2008 року ОСОБА_3 повідомлено про те, що з 1 лютого 2009 року банк збільшує процентну ставку, такий лист на адресу позивача направлений поштою 8 січня 2009 року, тобто до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" (661-17) , ОСОБА_3 не надав доказів, що він не одержав зазначеного листа, а тому підвищення банком розміру процентної ставки є законним.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

9 січня 2009 року набрав чинності Закон України № 661-VІ від 12 грудня 2008 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" (661-17) .

Зазначеним Законом ЦК України (435-15) доповнено статтею 10561 "Проценти за кредитним договором", відповідно до частин другої та третьої якої встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Крім того, 14 січня 2009 року набрав чинності Закон України № 800-VІ від 25 грудня 2008 року "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (800-17) .

Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 800-VІ від 25 грудня 2008 року кредитно-фінансовим установам за укладеними договорами забороняється збільшувати процентну ставку за кредитами, отриманими фізичними та юридичними особами на придбання або будівництво житла. Така ставка може бути змінена лише за згодою сторін.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 жовтня 2006 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав йому кредит у розмірі 223 тис. грн. на придбання житла та в розмірі 40 140 грн. на сплату страхових платежів із установленням процентної ставки за користування кредитом у розмірі 16,08 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, пунктом 2.3 договору передбачене право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом за певних умов, у тому числі при збільшенні курсу долара США до гривні більш ніж на 10% в порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого Національним банком України на момент укладення договору.

Встановлено, що проценти за користування кредитом у розмірі 27,42 % річних ЗАТ КБ "ПриватБанк" розпочало нараховувати позивачу з 1 лютого 2009 року.

Задовольняючи позов у частині визнання неправомірними дій банку щодо збільшення розміру процентної ставки, суд першої інстанції виходив із того, що ЗАТ КБ "ПриватБанк" фактично збільшило розмір процентів за кредитним договором у односторонньому порядку без згоди позивача саме з 1 лютого 2009 року, хоча на цей час уже була чинною стаття 10561 ЦК України (435-15) про заборону таких дій.

При встановлені зазначених фактів судом не було порушено норм процесуального права, правильно застосовано норми матеріального права.

Апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, у порушення вимог статей 303, 316 ЦПК України не навів достатніх мотивів, за якими він вважає невірними висновки цього суду, безпідставно визначив моментом збільшення розміру процентної ставки 8 січня 2009 року – день направлення позивачу поштою листа й без законних на те підстав відмовив у задоволенні позову про визнання неправомірними дій банку при тому, що судом встановлені як факт одержання ОСОБА_3 кредиту для придбання житла, так і факт збільшення відповідачем розміру процентної ставки саме з 1 лютого 2009 року, тобто після набрання чинності як Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" (661-17) , так і Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (800-17) .

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 339 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 23 вересня 2009 року скасувати і залишити в силі рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 липня 2009 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.