Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області до ОСОБА_6, третя особа – відкрите акціонерне товариство "Кіровоградгаз", про знесення самочинного будівництва, за касаційною скаргою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 17 листопада 2009 року,

У березні 2009 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, третя особа – відкрите акціонерне товариство "Кіровоградгаз", про знесення самочинного будівництва з тих підстав, що таке зведено відповідачем на земельній ділянці, яка йому не належить, та з порушенням її цільового призначення, без належного дозволу та затвердженого проекту, до того ж з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 7 жовтня 2009 року позов задоволено. Зобов’язано ОСОБА_6 за власний рахунок знести самочинно збудоване нерухоме майно розміром 12,2 м. х 24,4 м. загальною площею 380,8 кв.м., розміщене по АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 17 листопада 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.

У касаційній скарзі Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив із того, що спірна будівля є самочинним будівництвом, яка збудована на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без належного дозволу та затвердженого проекту, до того ж з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у позові апеляційний суд вказав, що для знесення самочинного будівництва необхідна наявність істотних відхилень від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, або ж істотного порушення будівельні норми і правил, чого по справі не встановлено.

Однак з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

На підставі ст. 14 Конституції України та ч. 1 ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством. Використовувати земельну ділянку має право лише її власник та відповідно до її цільового призначення (ч. 4 ст. 373 ЦК України).

Відповідно до змісту ст. 376 ЦК України якщо будівля, споруда чи інше нерухоме майно збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил, воно вважається самочинним будівництвом . Особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього і воно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Судом установлено, що на підставі укладеного 8 грудня 2008 року з ОСОБА_7 договору купівлі-продажу відповідач набув право власності на жилий будинок по АДРЕСА_1. Будинок знаходиться на земельній ділянці площею 1 441, 45 м. кв., призначеній для його обслуговування, яка і надалі перебуває у власності іншої особи - продавця за договором купівлі-продажу жилого будинку ОСОБА_7 і відповідно до положень ст. 377 ЦК України до нового власника жилого будинку не перейшла. На зазначеній земельній ділянці відповідачем без необхідних в таких випадках дозволу та затвердженого проекту, до того ж з порушеннями будівельних норм та правил самочинно збудовано адміністративно-комерційний комплекс, за що його притягнуто до адміністративної відповідальності.

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову. При цьому судом не було допущено порушень норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд на зазначені положення закону та обставини справи уваги не звернув та помилково вважав, що спорудження відповідачем будівлі взагалі без дозволу та затвердженого проекту, до того ж на чужій земельній ділянці, яка не відведена для цієї мети не є підставою для її знесення.

Таким чином, апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, що відповідно до ст. 339 ЦПК України є підставою для скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 336, ст. 339, п. 4 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області задовольнити.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 17 листопада 2009 року скасувати і залишити в силі рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 7 жовтня 2009 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.