Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2008 року,

У листопаді 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що під час перебування із ОСОБА_7 у фактичних шлюбних відносинах за договором купівлі-продажу від 22 липня 1999 року придбав квартиру АДРЕСА_1. У 2006 році він створив іншу сім’ю, проживає у квартирі дружини, іншого житла не має. Після зміни позовних вимог просив поділити квартиру, яка належить сторонам на праві спільної сумісної власності, визнавши право власності на всю квартиру за ОСОБА_7, стягнути з неї на його користь компенсацію вартості частини квартири.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 8 серпня 2008 року в задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суд Кіровоградської області від 25 листопада 2008 року скасовано рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 8 серпня 2008 року та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 грошову компенсацію вартості ? частини квартири АДРЕСА_2 в сумі 205 730 грн. з визнанням права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_7 після проведення повного розрахунку.

ОСОБА_7 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду України, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2008 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_6 має право на одержання компенсації вартості його частки у квартирі, оскільки її виділ у натурі є неможливим, а ОСОБА_7 спроможна сплатити таку компенсацію, тому що має на праві власності трикімнатну квартиру в м. Олександрії.

З такими висновками апеляційного суду повністю погодитись не можна.

За положеннями ст. 112 ЦК Української РСР, який був чинний на час набуття ОСОБА_6 та ОСОБА_7 права власності на спірну квартиру, майно може належати на праві спільної власності двом чи кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).

Судом установлено, що ОСОБА_6 з травня 1999 року перебував у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_7 За договором купівлі-продажу від 16 червня 1999 року ОСОБА_6 продав належну йому квартиру АДРЕСА_3, а за договором від 22 липня 1999 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 придбали квартиру АДРЕСА_1. Указана квартира належить їм на праві спільної сумісної власності, що підтверджується витягом із реєстру прав власності на нерухоме майно від 19 лютого 2007 року № 13623896. Висновком судової будівельно-технічної експертизи від 13 травня 2008 року встановлено, що поділ спірної квартири в ідеальних частках порівну на дві частини технічно неможливий; ринкова вартість квартири складає 411 461 грн. 7 жовтня 2006 року ОСОБА_6 зареєстрував шлюб із ОСОБА_8

Відповідно до ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому ст. 364 цього Кодексу.

За положеннями ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Стягуючи із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 грошову компенсацію вартості ? частини квартири з визнанням за нею права власності на цю квартиру після проведення повного розрахунку, суд, керуючись ст. ст. 364, 370, 372 ЦК України, фактично провів поділ спільного майна шляхом виділу частки.

Частиною 1 ст. 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам та свободам громадян.

Задовольняючи позов, апеляційний суд не дав належної оцінки запереченням ОСОБА_7 про відсутність матеріальної спроможності придбати частку ОСОБА_6, зокрема посиланню на те, що вона ніде не працює, у спірній квартирі проживає з двома дітьми: ОСОБА_9, 1988 року народження, яка навчається, та ОСОБА_10, 1991 року народження, який є інвалідом дитинства; усі витрати на утримання квартири з 1999 року несе самостійно.

Висновку про те, що ОСОБА_7 на праві власності належить трикімнатна квартира АДРЕСА_4, а тому вона спроможна сплатити компенсацію, суд дійшов без повного та всебічного з’ясування дійсних обставин справи, зокрема, не встановлена ринкова вартість цієї квартири.

Саме по собі право власності на квартиру в м. Олександрії не є беззаперечним доказом спроможності ОСОБА_7 сплатити позивачу компенсацію в сумі 205 730 грн., оскільки судом не з’ясовано, чи не призведе покладення на неї такого обов’язку до звернення стягнення на спірну квартиру, її примусового продажу й порушення законних прав відповідачки.

Не можна повністю погодитись і з висновками суду першої інстанції, який належним чином не перевірив доводів ОСОБА_6 із цього ж питання.

Ураховуючи те, що неправильне застосування судами норм матеріального й процесуального права призвело до неправильного вирішення спору, судові рішення відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 8 серпня 2008 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.