розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про визнання незаконним та скасування акта за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (далі – ВАТ "Полтаваобленерго") на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 17 липня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 21 вересня 2009 року,

У травні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що вона є власницею будинку № 53 на вулиці Дзержинського в місті Пирятині Полтавської області та є споживачем електричної енергії за цією адресою. Указувала, що для здійснення будівельних робіт вона звернулася із заявою до Пирятинської філії ВАТ "Полтаваобленерго" про тимчасове додаткове підключення до лінії електропостачання. Зазначала, що згідно з квитанцією за додаткове підключення та використання електричної енергії, яка була видана їй працівником Пирятинської філії, вона сплатила 33 грн. 37 коп. 18 березня 2008 року працівники Пирятинської філії ВАТ "Полтаваобленерго" здійснили додаткове підключення до її будинку кабелю потужністю 380 Вт. Після закінчення роботи вона звернулася до відповідача про відключення зазначеного кабелю, однак 14 квітня 2009 року представниками відповідача складено акт про самовільне підключення до електричної мережі та нараховано збитки в сумі 4 225 грн. Посилаючись на те, що вона самовільно не підключалася до електричної мережі, просила визнати незаконним і скасувати акт від 14 квітня 2009 року.

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 17 липня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 21 вересня 2009 року, позов задоволено. Визнано недійсним і скасовано акт від 14 квітня 2009 року № 002668 про порушення ОСОБА_3 правил користування електричною енергією. Стягнуто з ВАТ "Полтаваобленерго" на її користь 17 грн. судового збору та 7 грн. 50 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ВАТ "Полтаваобленерго" просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності належить будинок № 53 на вулиці Дзержинського в місті Пирятині Полтавської області (а.с. 5).

14 квітня 2009 року представниками Пирятинської філії ВАТ "Полтаваобленерго" складено акт про порушення ОСОБА_3 правил користування електричною енергією, яке полягало в самовільному підключенні до електричної мережі додаткового кабелю потужністю 380 Вт (а.с. 10).

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що тимчасове додаткове підключення до електричної мережі було здійснено з дотриманням вимог Правил користування електрично. енергією (1357-99-п) для населення та за згодою відповідача.

В обґрунтування свого висновку суди посилалися на квитанцію Пирятинської філії ВАТ "Полтаваобленерго", згідно з якою ОСОБА_3 сплатила витрати за тимчасове додаткове підключення до електричної мережі кабелю потужністю 380 Вт з 18 березня 2008 року до 21 березня 2008 року (а.с. 7).

Однак з висновками судів не можна погодитись, оскільки вони дійшли їх із порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відносини з приводу постачання фізичних осіб електричною енергією регулюються нормами ст. 714 ЦК України, ст. ст. 24- 27 Закону України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією для населення (далі – Правила), затвердженими постановою Кабінету Міністрів від 26 липня 1999 року №1357 (1357-99-п) , і Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 4 травня 2006 року № 562 (z0782-06) .

Відповідно до п. 18 Правил (1357-99-п) , якщо виникає необхідність тимчасового використання електричної енергії для виконання споживачем робіт протягом декількох годин або діб і встановлення приладу обліку недоцільно або неможливо, споживач повинен звернутися за відповідним дозволом на тимчасове безоблікове використання електричної енергії до енергопостачальника та укласти з ним відповідний договір.

У договорі зазначаються величина підключеної потужності (за паспортними даними струмоприймачів), кількість днів безоблікового користування на місяць та годин на добу. Договір підписується енергопостачальником та споживачем.

Однак суди в порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України не встановили, чи укладався сторонами договір на тимчасове безоблікове використання електричної енергії, чи дотримано порядок його укладення, а саме, чи надавала ОСОБА_3 паспортні дані струмоприймача (бетономішалки); чи фактично здійснено нею оплату згідно з квитанцією № 121-63 у сумі 37 грн. 37 коп. і за що саме; чи надано позивачці дозвіл у встановленому порядку на таке підключення.

Крім того, згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист же цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб’єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що акт про порушення ОСОБА_3 правил користування електричною енергією складений працівниками ВАТ "Полтаваобленерго" як посадовими особами.

Таким чином, визнання незаконним та скасування акта про порушення ОСОБА_3 правил користування електричною енергією не встановлює для споживача будь-яких обов’язків, крім рекомендації сплатити нараховані збитки, що є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством в якості способу захисту прав.

Апеляційний суд на зазначені порушення судом першої інстанції уваги не звернув, у зв’язку із чим судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго" задовольнити частково.

Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 17 липня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 21 вересня 2009 року скасувати, передати справу на новий розгляд до Пирятинського районного суду Полтавської області.