Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва (далі – ДПІ) про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, заінтересовані особи: філія відділу "Промінвестбанк" (далі – банк), товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) "Моген", за касаційною скаргою ДПІ на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 2 вересня 2009 року,

У квітні 2009 року ДПІ звернулася до суду з указаною заявою, посилаючись на те, що постановою адміністративного суду визнано недійсними установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Моген", тому що вони були оформлені на підставну особу й за місцем своєї юридичної адреси товариство не знаходиться. Оскільки через це неможливо здійснити перевірку ТОВ "Моген" щодо правильності сплати податків до бюджету, ураховуючи те, що його печатка та бланки використовувались для проведення фінансово-господарських операцій, заявник просив суд зобов’язати банк розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо цього товариства, а саме надати інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунку, відкритому в Банку, із зазначенням дати та суті операцій і контрагентів за період з 16 січня 2008 року до 31 липня 2008 року.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 травня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 2 вересня 2009 року, у задоволенні заяви ДПІ відмовлено.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення про задоволення заяви про розкриття банківської таємниці.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

З урахуванням положень ст. 288 ЦПК України під час розгляду справи про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, суд, зокрема, має визначитись із обґрунтуванням необхідності та обставин, за яких вимагається розкрити таку інформацію, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні заяви, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відсутні підстави для розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, оскільки заявник фактично мав на меті здійснити позапланову перевірку ТОВ "Моген", проте рішення суду про її проведення не надав, а крім того, оскільки за фактом незаконного підприємництва порушено кримінальну справу, то таку інформацію ДПІ могла отримати в порядку, визначеному Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність" (2135-12) .

Проте повністю погодитись із такими висновками не можна, тому що суди дійшли їх із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" інформація щодо юридичних і фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками на письмову вимогу суду або за рішенням суду. Підставою для розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, є необхідність провести перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів до державного бюджету суб’єктом господарської діяльності.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зв’язку з наведеним і в порушення вимог ст. ст. 212- 214, 289- 290 ЦПК України суд не з’ясував, чи обґрунтованими є посилання заявника на неможливість вчинення ним дій відповідно до способів реагування, передбачених ст. 11 -1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", тобто провести навіть за рішенням суду позапланову перевірку, оскільки місцезнаходження платника податків (ТОВ "Моген") йому невідоме та з урахуванням того, що установчі документи цього товариства визнані недійсними. З’ясування цих обставин має важливе юридичне значення, тому що невручення направлення на перевірку платнику податків, як це передбачено ст. 11 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) , є підставою для недопущення посадових осіб органу податкової служби для проведення планової або позапланової виїзної перевірки навіть за рішенням суду.

Крім того, зазначивши, що ДПІ має можливість отримати потрібну їм банківську інформацію в порядку, визначеному Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність" (2135-12) , оскільки за фактом незаконного підприємництва порушено кримінальну справу, суд не звернув уваги на те, що таких документів (постанови про порушення кримінальної справи) у справі немає. Зазначене має важливе значення, тому що в разі порушення кримінальної справи, ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (ст. ст. 14-1, 66, 97, 177, 178 КПК України, ст. 15 ЦПК України).

Рішення місцевого суду викладено в порушення вимог ст. ст. 215, 290 ЦПК України, оскільки в описовій та вступній частинах йдеться про розгляд заяви ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, а в його мотивувальній і резолютивній частинах – про розгляд та відмову в задоволенні заяви ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва.

Також до участі у справі залучено філію Банку, яка не є юридичною особою та не може бути учасником процесу.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув і відповідним чином не відреагував.

За таких обставин судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 335, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Заводському районі м. Донецька задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 2 вересня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.