Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до управління освіти Тернопільської міської ради, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання незаконними дій управління освіти Тернопільської міської ради по вселенню, визнання недійсним ордера на вселення та виселення,

У лютому 2009 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що проживає у одній кімнаті двокімнатної квартири АДРЕСА_3, яка має статус гуртожитку для одиноких осіб. Однак, управлінням освіти Тернопільської міської ради 4 грудня 2008 року прийнято рішення про поселення у другу кімнату цієї квартири ОСОБА_7 та її 24-річного сина ОСОБА_8 Посилаючись на те, що вказаний гуртожиток призначений для проживання одиноких осіб, просила визнати незаконними дії управління освіти Тернопільської міської ради по вселенню відповідачів, визнати недійсним ордер на їх вселення та виселити ОСОБА_7 та ОСОБА_8 із спірної кімнати гуртожитку.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 10 квітня 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 2 липня 2009 року рішення Тернопільського міськрайонного суду від 10 квітня 2009 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 ставиться питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій у зв’язку з порушенням судами норм матеріального та процесуального права й ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили із того, що будинок АДРЕСА_4, в якому розташована спірна квартира, зареєстрований як будинок для малих сімей, а не як гуртожиток для одиноких осіб. Квартиру НОМЕР_1 у цьому будинку виконавчим комітетом Тернопільської міської ради надано під гуртожиток саме для проживання сімей працівників народної освіти. Відповідачі до спірної кімнати гуртожитку вселені у встановленому законом порядку на підставі ордеру, тому відсутні підстави для виселення ОСОБА_7 та її сина ОСОБА_8 із спірної кімнати гуртожитку.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

Порядок надання жилої площі в гуртожитках і користування нею визначається главою 4 Житлового кодексу України (5464-10) та Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим постановою Ради міністрів УРСР 3 червня 1986 року № 208 (208-86-п) , відповідно до яких приміщення гуртожитків є тимчасовим житлом, передбаченим для забезпечення місцем проживання робітників, які не мають жилої площі, на період їх роботи на підприємстві.

Згідно п. 4 цього Порядку (208-86-п) гуртожитки поділяються на два види: для проживання одиноких громадян (жилі приміщення знаходяться у спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках); для проживання сімей (жилі приміщення, що складаються з однієї чи кількох кімнат, перебувають у відособленому користуванні сімей)

У гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян, при необхідності, з дозволу виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради можуть бути виділені приміщення для проживання сімей. Ці приміщення повинні розташовуватися в окремих під’їздах (секціях) жилого будинку.

Встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 7 вересня 1988 року № 393 квартира АДРЕСА_1 виділена міському відділу народної освіти під гуртожиток для педагогічних працівників.

Згідно цього рішення клопотання адміністрації і профкому міського відділу народної освіти про надання під гуртожиток трьох двокімнатних квартир у будинку НОМЕР_2 для малих сімей АДРЕСА_2 та НОМЕР_3 жилою площею 25,0 кв.м кожна надані для проживання працівників народної освіти, зокрема: квартира НОМЕР_4 надана для проживання сімей, а квартири НОМЕР_1 та НОМЕР_3 – для проживання одиноких працівників освіти.

Проте ухвалюючи рішення, суди у порушення вимог ст. 213 ЦПК України, на зазначені положення закону уваги не звернули та відповідно до вимог чинного законодавства не встановили для якої категорії осіб надана спірна квартира НОМЕР_1, зокрема: чи є вона гуртожитком для проживання одиноких громадян, чи гуртожитком для проживання сімей, і чи не порушуються права одиноких осіб заселенням на цю жилу площу сімей, до того ж різної статі.

За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 10 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 2 липня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.