Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням; за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 та Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві про вселення та поновлення реєстрації,

У травні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що однокімнатна квартира АДРЕСА_1 є службовою і надана йому у 1991 році. У 1992 році він прописав на спірну жилу площу дружину ОСОБА_8 та її дочку від першого шлюбу ОСОБА_7 У 2002 році шлюб між ним та ОСОБА_8 розірвано.Вона з того часу разом із своєю неповнолітньою дочкою - відповідачкою у справі залишила спірну квартиру та переїхала проживати до своєї матері. З ним у квартирі залишилася проживати їх спільна з ОСОБА_8 дочка - ОСОБА_1, щодо якої ОСОБА_8 позбавлена батьківських прав. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_8 визнана такою, що втратила право на користування спірною квартирою та знята з реєстрації, а її дочка ОСОБА_7 залишилася зареєстрованою в цій квартирі та без його згоди як наймача прописала у квартирі свого сина ОСОБА_9, 2006 року народження.

Оскільки відповідачка з листопада 2002 року, а її син - з 2006 року у спірній квартирі не проживають без поважних причин, ОСОБА_7 не оплачує комунальні послуги, просив визнати їх такими, що втратили право на користування спірною квартирою.

ОСОБА_7 позов не визнала та звернулася до суду із зустрічними позовними вимогами про вселення. В обґрунтування позову зазначала, що у спірній квартирі не проживає через те, що між нею та ОСОБА_6 склалися неприязні стосунки, він чинить їй та її малолітньому сину перешкоди у користуванні квартирою, змінив ключі від вхідних дверей та не пускає їх до квартири, у зв’язку з чим вона вимушена тимчасово проживати в іншому місці. Також зазначала, що іншого житла у неї не має, тому просила вселити її з сином до спірної квартири.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 19 березня 2008 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Вселено ОСОБА_7 та ОСОБА_10 у квартиру АДРЕСА_2.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 5 червня 2008 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 березня 2008 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_6 задоволено. Визнано ОСОБА_7 та ОСОБА_10 такими, що втратили право користування спірною квартирою. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення без змін рішення суду першої інстанції у зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_6 та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_7 у спірній квартирі не проживає без поважних причин з 2002 року, що підтверджується показами свідків, а також актами комісії ЖЕК, якими встановлено факт непроживання відповідачки у спірній квартирі більше шести місяців (а.с. 12-14), що згідно з вимогами ст. ст. 71, 72 ЖК України є підставою для визнання її такою, що втратила право на користування спірним жилим приміщенням. Доказів того, що позивач чинить їй перешкоди у користуванні спірною квартирою відповідачкою не надано.

Проте погодитися з висновками суду апеляційної інстанції не можна.

Відповідно до вимог ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору – судом.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідачка права на користування спірною квартирою не втратила та підлягає вселенню разом із своїм малолітнім сином, оскільки не проживала у цій квартирі у зв’язку з неприязними стосунками, які склалися у неї із позивачем, який після розлучення з її матір’ю створив їй неможливі для проживання у цій квартирі умови, чинив перешкоди у користуванні нею, змінив ключі від вхідних дверей та не пускав її до квартири, що підтверджується показами свідків, допитаних у судовому засіданні, а також листом начальника ЖЕК-507 від 8 грудня 2007 року № 479 про те, що ОСОБА_7 4 листопада 2006 року зверталася до ЖЕКу із заявою про неможливість проживання у спірній квартирі через чинення їй у цьому перешкод ОСОБА_6 Проживання відповідачки із сином в іншому місці носило вимушений характер та пов’язане із неприязними стосунками, що склалися у неї з позивачем. Іншого житла ні відповідачка, ні її син не мають, та згідно з ч. 1 ст. 65 ЖК України на вселення до батьків їх неповнолітніх дітей, згоди наймача не потрібно.

Частиною 2 ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що діти – члени сім’ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Оскільки відповідачка з 2002 року, а її син з 2006 року не проживають у спірній квартирі з поважних причин, вони підставно рішенням суду першої інстанції вселені до неї.

За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 5 червня 2008 року скасувати та залишити без змін рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 березня 2008 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.