Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Пшонки М.П., Костенка А.В.,

Перепічая В.С., Прокопчука Ю.В.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до релігійно-благодійного товариства "Центр Християнського співробітництва", Бучанської міської ради, третя особа – Ірпінський міський відділ земельних ресурсів, про визначення порядку користування земельною ділянкою, усунення перешкод у користуванні власністю, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Київської області від 19 березня 2009 року,

У травні 2007 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що згідно договору купівлі-продажу від 26 серпня 1992 року вона є власником 1/2 частини будинку АДРЕСА_1, власником іншої 1/2 частини будинку є відповідач. До придбання нею частини будинку рішенням Бучанської міської ради №75 від 12 травня 1992 року за будинком була закріплена земельна ділянка розміром 3 тис. кв. м. З попереднім власником спору з приводу користування земельною ділянкою не виникало. Коли співвласником став відповідач, виник спір щодо землекористування та незаконного захоплення ним її надвірних споруд. Тому позивачка просила визначити порядок користування земельною ділянкою біля зазначеного будинку, виділивши їй в користування 1 500 кв. м землі відповідно до межі, визначеної в технічному паспорті від 1992 року, зобов’язати відповідача звільнити їй сарай "П" та 1/2 частину сараю "О" від належного відповідачу майна, стягнути з останнього на свою користь 5 тис. грн. завданої моральної шкоди.

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10 жовтня 2008 року позов задоволено частково. Визначено порядок користування земельною ділянкою біля будинку АДРЕСА_1. Виділено сторонам у відокремлене користування по 1 500 кв. м земельної ділянки кожному відповідно до першого варіанту висновку судової будівельно-технічної експертизи №8601 від 3 березня 2008 року.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 19 березня 2009 року заочне рішення міського суду скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом встановлено, що позивачка є власником 1/2 частини будинку АДРЕСА_1, відповідач – власником іншої 1/2 частини зазначеного будинку.

На підставі рішення Бучанської селищної ради №75 від 12 травня 1992 року, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області №162/1 від 26 травня 1992 року, будинок АДРЕСА_1 був виділений в окреме будинковолодіння з території піонерського табору "Пакет", за ним була закріплена земельна ділянка в постійне користування розміром 1 500 кв. м та 1 500 кв. м в тимчасове користування, тобто земельна ділянка площею 3 тис. кв. м прямокутної форми розміром 50 метри на 60 метри (а. с.18, 185 т. 1).

Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, забороняється.

Між співвласниками будинку АДРЕСА_1 існує спір з приводу користування земельною ділянкою, в зв’язку з чим ОСОБА_3 зверталася до Бучанської міської ради Київської області та Ірпінського міського відділу земельних ресурсів з відповідними заявами (а. с. 150-152, 170-174, 177-178, 204-208).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність заявлених позовних вимог ОСОБА_3, оскільки землевпорядними організаціями не було встановлено меж спірної земельної ділянки в натурі і не одержано користувачем акта на право тимчасового чи постійного користування, тому встановлення порядку користування земельною ділянкою у даному випадку є порушенням ст. 22 Земельного кодексу України.

Апеляційна інстанція свої висновки мотивувала в рішенні відповідно до норм процесуального закону.

Наведені в касаційній скарзі доводи про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права не підтверджуються матеріалами справи.

За таких обставин колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що рішення апеляційного суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а викладені в скарзі доводи є необґрунтованими й правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 337, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 19 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.