Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про виселення із службового житлового приміщення; за зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва та військової частини А-2488, третя особа - виконавчий комітет Миколаївської міської ради, про виключення жилого приміщення із числа службових,

У листопаді 2007 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаєва звернувся до суду із позовом про виселення відповідачів із службової квартири АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що вказана квартира надана ОСОБА_6 та членам його сім’ї у зв’язку з проходженням військової служби у військовій частині А-2488, яка розташована у м. Миколаєві. Наказом Міністра оборони України від 9 грудня 2004 року № 1111 ОСОБА_6 звільнено з військової служби у запас за станом здоров’я. Оскільки відповідач від Міністерства оборони України раніше отримав у постійне користування трикімнатну квартиру згідно з нормами надання жилої площі на пільгових умовах на сім’ю у складі трьох осіб, просили виселити ОСОБА_6 та членів його сім’ї із займаного ними службового приміщення.

Не погоджуючись із заявленим позовом, відповідачі звернулися до суду із зустрічними позовними вимогами про виключення спірної квартири із числа службових квартир, посилаючись на те, що вони житлом у м. Миколаєві не забезпечені і тому законні підстави для їхнього виселення із службової квартири без надання іншого жилого приміщення відсутні.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2008 року позов Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва задоволено. Виселено відповідачів із службової АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 22 вересня 2008 року рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2008 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ставиться питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення по суті заявлених ними позовних вимог у зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Ухвалюючи рішення про виселення відповідачів із службового жилого приміщення без надання іншого житла, суди виходили із того, що ОСОБА_6 на сім’ю у складі трьох осіб при проходженні військової служби у Івано-Франківському гарнізоні від Міністерства оборони України надана трикімнатна квартира жилою площею 47,1 кв.м та він під час проходження служби згідно пп. 1.5, 2.19 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень (z1308-07) (далі – Інструкції) забезпечений житлом для постійного проживання, тому надання йому іншого жилого приміщення вдруге чинним законодавством не передбачено, та згідно з вимогами ст. 125 ЖК України відповідач та члени його сім’ї не належать до певної категорії осіб, які не підлягають виселенню із службових приміщень без надання іншого жилого приміщення.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Порядок надання службових жилих приміщень і користування ними визначається главою 3 Житлового кодексу України (5464-10) та Положенням про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 року № 37 (37-88-п) , а також щодо військовослужбовців - Інструкцією про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністра оборони України від 6 жовтня 2006 року № 577 (z1171-06) .

Встановлено, що ОСОБА_6 на підставі наказу Головнокомандувача ВПС ЗС України № 0338 від 21 листопада 2003 року направлено для подальшого проходження військової служби на посаду заступника командира військової частини А-2488 з тилу у м. Миколаєві.

Відповідно до витягу з протоколу № 26 засідання житлової комісії військової частини А-2488 від 22 січня 2004 року відповідача включено до списку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у загальну чергу з 22 січня 2004 року разом із сім’єю у складі трьох осіб.

Рішенням житлової комісії № 28 від 22 березня 2004 року відповідачу виділена службова двокімнатна АДРЕСА_1 загальною площею 28,43 кв.м та на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 19 травня 2004 року № 1017 видано службовий ордер на вселення № 341 серії 000129 на склад сім’ї з трьох чоловік: він, дружина та дочка.

Наказом Міністра оборони України від 9 грудня 2004 року № 1111 полковника ОСОБА_6 звільнено з військової служби у відставку за п. 67, пп. б ( за станом здоров’я) у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України із залишенням на квартирному обліку для позачергового отримання житла за рахунок МО України ( а.с 20).

До відносин, що виникли, суд застосував правило пп. 1.5, 2.19 Інструкції (z1308-07) . Проте, ця Інструкція (z1308-07) набрала чинності з 6 жовтня 2006 року та зворотної дії не має.

Ухвалюючи рішення, суди у порушення вимог ст. 213 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернули та відповідно до вимог чинного законодавства не перевірили чи не належить відповідач до кола осіб, які згідно з вимогами ст. 125 ЖК України не підлягає виселенню із службового приміщення без надання іншого жилого приміщення як особа, яка тривалий час проходила військову службу у Збройних Силах України, має вислугу більше 29 років та є інвалідом другої групи.

Одночасно судові рішення про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про виключення спірного жилого приміщення із числа службових є обґрунтованими та такими, що ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права.

Так, згідно з п. 2.2. Інструкції (z1308-07) , чинної на час звернення ОСОБА_6 до суду з вимогою про виключення спірної квартири з числа службових приміщень, всі рішення щодо включення (виключення) жилого приміщення до (із) числа службового приймаються Міністром оборони України. У подальшому жиле приміщення включається (виключається) до (із) числа службового за рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини, погодженим з начальником відповідних територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь.

Факт проживання в службових жилих приміщеннях осіб, які звільнені з військової служби в запас або відставку, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових ( п. 2.5 Інструкції (z1308-07) ).

Тому висновки судів про безпідставність зустрічних позовних вимог про виключення спірного службового приміщення з числа службових є правильними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства – до компетенції суду не відноситься розгляд питань щодо виключення жилих приміщень з числа службових.

За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині виселення відповідачів без надання іншого житлового приміщення підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. У решті судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 22 вересня 2008 року в частині виселення відповідачів без надання іншого житлового приміщення скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У решті рішення судів залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.