розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового паю за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" (далі – ТОВ "Україна") на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 28 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 29 липня 2009 року,

У лютому 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 16 січня 2008 року між ним і ТОВ "Україна" був укладений договір купівлі-продажу майнового паю. Цей договір слід визнати недійсним із тих підстав, що він укладений без додержання встановленої законом форми та на вкрай невигідних для нього умовах, де фактично предметом договору є не майнові паї, а майнові сертифікати.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 28 травня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 29 липня 2009 року, позов ОСОБА_3 задоволено.

У касаційній скарзі ТОВ "Україна" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржувані у справі судові рішення ухвалено з порушенням цих норм.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового паю № 264 від 16 січня 2008 року, укладеного між сторонами, з тих підстав, що вказаний договір укладено на вкрай невигідних умовах для позивача, без додержання встановленої законом форми щодо обов’язкового нотаріального посвідчення та державної реєстрації, що суперечить вимогам ст. 657 ЦК України.

При цьому суди правильно посилалися на норми ст. ст. 203, 215 ЦПК України про те, що в передбачених законом випадках договір купівлі-продажу повинен бути нотаріально посвідчений, але, визнаючи спірну угоду недійсною з підстав укладення її з порушенням ст. 657 ЦК України, не зважили на те, що відповідно до цієї норми письмової форми та нотаріального посвідчення потребують договори купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна, а не майнового паю, що посвідчується сертифікатом.

Крім того, суд виходив з того, що договір купівлі-продажу в силу порушення вимог ст. ст. 334, 640, 657 ЦК України вважається неукладеним та, що його укладено на вкрай невигідних для ОСОБА_3 умовах.

При цьому суд не тільки не зважив на зміст ст. 657 ЦК України, а й на ст. 233 ЦК України, яка передбачає таку підставу для визнання правочину недійсним як його вчинення на вкрай невигідних умовах. Суд не вказав які обставини свідчать про вкрай невигідні для продавця умови та якими з них скористався покупець.

За таких обставин судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, тому вони як ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" задовольнити частково.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 28 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 29 липня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.