Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 27 лютого 2009 року,

У грудні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням.

Зазначав, що йому та відповідачці на підставі договору дарування від 29 липня 1999 року належить по ? частині квартири АДРЕСА_1. Відповідачка не визнає за ним право власності на його частину квартири, чинить перешкоди в користуванні спірним жилим приміщенням. Просив зобов’язати відповідачку усунути перешкоди в користуванні належною йому частиною квартири, зобов’язати видати йому ключі від квартири, вселити його до квартири та відшкодувати моральну шкоду, завдану протиправними діями відповідачки.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 вересня 2008 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Зобов’язано ОСОБА_7 не чинити перешкод ОСОБА_6 у користуванні належною йому ? частиною квартири АДРЕСА_1, видати ОСОБА_6 ключі від указаної квартири; вселено ОСОБА_6 до вказаної квартири. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 27 лютого 2009 року вказане рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що двокімнатна квартира АДРЕСА_1 жилою площею 31 кв. м належить сторонам на праві спільної часткової власності, їхні частки в праві власності є рівними, кожному з них належить по ? частині квартири.

Відповідно до ст. ст. 317, 318 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Усі суб’єкти права власності є рівними перед законом.

Власник згідно зі ст. 319 ЦК України володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Установивши, що відповідачка замінила вхідні двері на броньовані, перешкоджає позивачу в користуванні власністю, та урахувавши вищезазначені вимоги закону суд, першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог ОСОБА_6

Такий висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, під час встановлення зазначених фактів судом не були порушені норми цивільного процесуального законодавства й правильно застосовані норми матеріального права.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні процесуального та матеріального закону.

Ураховуючи викладене, рішення апеляційного суду Чернігівської області від 27 лютого 2009 року підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 27 лютого 2009 року скасувати, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 вересня 2008 року залишити в силі.

Ухвала оскарження не підлягає.