Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" та закритого акціонерного товариства "ПриватБанк" про захист прав споживача, стягнення страхової виплати та відшкодування моральної шкоди,

У липні 2007 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 20 липня 2005 року ОСОБА_7 та ЗАТ "ПриватБанк" уклала кредитний договір № ROZOAK 10130505 про надання кредитних коштів в сумі 38 080 грн. на придбання легкового автомобіля та 10 360 грн. на сплату страхових платежів. Тоді ж укладено й договір особистого страхування № ROZOAK 0359, строком з 20 липня 2005 року по 19 липня 2011 року.

Згідно п. 5.1 договору страховик зобов’язався у разі настання страхового випадку своєчасно сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

ІНФОРМАЦІЯ_1ОСОБА_7 померла, а тому згідно з п. 9.2 договору особистого страхування настав страховий випадок.

Він є спадкоємцем за законом першої черги після смерті матері.

20 квітня 2007 року він звернувся із заявою до страхового агента про проведення страхової виплати, надавши усі необхідні документи, однак 11 липня 2007 року отримав повідомлення від відповідача, в якому зазначено що смерть застрахованої особи не є страховим випадком згідно з п. 3.4.4 "Правил страхування здоров’я на випадок хвороби" та у здійсненні виплати страхового відшкодування йому відмовлено.

Оскільки неправомірними діями відповідача порушені його права споживача передбачені ст. ст. 4, 11 Закону України "Про захист прав споживачів", вимоги ст. ст. 979, 988 та 990 ЦК України, а також умови договору, просив стягнути на свою користь страхову виплату у сумі 38 080 грн., 281 грн. 70 коп. неустойки та 50 тис. грн. моральної шкоди.

Рішенням Здолбунівського районного суду від 11 грудня 2007 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_6 з відповідачів солідарно 38 080 грн. страхової виплати, 814 грн. неустойки та 13 тис. моральної шкоди.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 11 березня 2008 року рішення Здолбунівського районного суду від 11 грудня 2007 року в частині вимог про відшкодування моральної шкоди та судових витрат змінено, зменшено розмір стягнутої солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_6 моральної шкоди з 13 тис. грн. до 7 тис. грн. та судового збору з 1 038 грн. 95 коп. до 397 грн. 95 коп. У решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі закритого акціонерного товариства КБ "ПриватБанк" в особі Рівненської філії ставиться питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій у зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що у зв’язку із смертю ОСОБА_7 наступив передбачений умовами договору особистого страхування, зокрема п. 9.2 страховий випадок, тому позивач як спадкоємець ОСОБА_7, має право на отримання страхової виплати, а також сплати неустойки за несвоєчасне здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування.

Оскільки незаконними діями відповідачів, а саме невиконанням умов договору страхування та відмовою у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_6 завдана моральна шкоди, вона згідно з вимогами ст. 1190 ЦК України підлягає стягненню на користь позивача солідарно з обох відповідачів.

Зменшуючи суму моральної шкоди, апеляційний суд виходив із засад розумності та справедливості й зменшив розмір моральної шкоди з 13 тис. грн. до 7 тис. грн.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Відповідно до вимог ст. 1229 ЦК України якщо страхувальник у договорі страхування призначив особу, до якої має перейти право на одержання страхової виплати у результаті його смерті, це право не входить до складу спадщини.

Встановлено, що між ОСОБА_7 та ТДВ "Страхова компанія "Кредо" 20 липня 2005 року укладено договір особистого страхування строком до 19 липня 2011 року.

У п. 5 договору особистого страхування зазначено, що вигодонабувачем за цим договором є ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі Рівненської філії. Зазначений договір підписаний обома сторонами, ніким із сторін не оспорювався та недійним не визнавався.

Проте суди у порушення вимог ст. 213 ЦПК України зазначених положень закону та обставин справи не врахували, не встановили, хто згідно з умовами договору у разі настання страхового випадку має право на отримання страхової виплати та чи входить у цьому випадку право на отримання страхової виплати у разі смерті страхувальника до складу спадщини.

Крім того, підставою для задоволення позову та стягнення на користь позивача страхової виплати було те, що вигодонабувач ( ЗАТ КБ "БриватБанк" в особі Рівненської філії) відмовився від отримання страхової виплати.

Проте такі висновки судів не ґрунтуються на доказах. У матеріалах справи відсутні передбачені ст. 61 ЦПК України письмові докази, які б підтверджували відмову вигодонабувача від права на отримання страхової виплати за договором особистого страхування, укладеного між ЗАТ "СК "Кредо" та ОСОБА_7

Також не можна погодитися і з висновками судів у частині стягнення на користь позивача моральної шкоди.

Так, покладаючи солідарний обов’язок на відповідачів по відшкодування моральної шкоди, суди у порушення норм процесуального законодавства не надали цьому відповідної правової оцінки, а також не звернули уваги на те, що між сторонами склалися договірні відносини та положення закону "Про захист прав споживачів" (1023-12) на ці відносини не поширюється. Не передбачено обов’язку щодо відшкодування моральної шкоди й самим договором особистого страхування.

За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства КБ "ПриватБанк" в особі Рівненської філії задовольнити частково.

Рішення Здолбунівського районного суду від 11 грудня 2007 року та рішення апеляційного суду Рівненської області від 11 березня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.