Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Південне" про розірвання договору оренди земельної ділянки за касаційною скаргою сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Південне" на рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 17 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 24 грудня 2008 року,

У серпні 2008 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулись до суду з указаним позовом, зазначаючи, що 28 квітня 2005 року між ними та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Південне" (далі – СТОВ "Південне") було укладено договір оренди належних їм на праві власності земельних ділянок, що знаходяться в адміністративних межах Качкарівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, строком на 5 років.

Посилаючись на те, що відповідач не виконує взятих на себе зобов’язань щодо своєчасної виплати орендної плати та має заборгованість з її виплати, позивачі просили розірвати зазначений договір оренди земельної ділянки.

Рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 17 вересня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 24 грудня 2008 року, позов задоволено та розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений 28 квітня 2005 року між ОСОБА_6, ОСОБА_7 і СТОВ "Південне".

В обґрунтування касаційної скарги СТОВ "Південне" посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права й ставить питання про скасування судових рішень і передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позов ОСОБА_6 та ОСОБА_7, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідач не виконує вимог укладеного між сторонами договору щодо своєчасної виплати орендної плати, оскільки має заборгованість перед позивачами, та безпідставно не нарахував її за 2007 рік, а форс-мажорні обставини, на які посилається відповідач, не є підставою для звільнення його від відповідальності за взяті на себе зобов’язання.

Під час вирішення справи районний суд виходив із того, що між сторонами 28 квітня 2005 року було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 5 років, згідно з яким позивачі передали, а відповідач прийняв у строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які належать позивачам на праві власності.

За умовами договору орендна плата сплачується відповідачем у розмірі 1,5 % грошової оцінки земельної ділянки та здійснюється в натуральній і відробітковій формі за погодженням із позивачами (п. 9). Розрахунки здійснюються протягом року, але не пізніше 31 грудня поточного року (п. 11). При цьому своєчасне внесення орендної плати є обов’язком орендаря (п. 31). Дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін, зокрема, унаслідок невиконання другою стороною обов’язків, передбачених договором (п. 38).

Згідно з довідкою відповідача станом на 2 червня 2008 року його заборгованість перед ОСОБА_7 з орендної плати становить 1 341 грн. 74 коп. Орендну плату за 2007 рік відповідач не нараховував через форс-мажорні обставини, а саме у зв’язку із загибеллю урожаю внаслідок несприятливих у цьому році погодних умов, які за висновком Торгово-промислової палати України від 10 липня 2007 року належать до форс-мажорних.

Установивши факт наявності заборгованості відповідача перед ОСОБА_7 з орендної плати та не взявши до уваги висновок Торгово-промислової палати України щодо наявності форс-мажорних обставин, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про обґрунтованість позову.

При цьому суд у порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України не звернув уваги на те, що заборгованість з орендної плати у відповідача є перед ОСОБА_7, та не вирішив питання, чи має місце така заборгованість перед ОСОБА_6

Крім того, суд не взяв до уваги, що відповідно до п. 42 договору сторона, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

За загальним правилом обов’язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов’язання є вина особи, яка його порушила (ч. 1 ст. 614 ЦК України).

Статтею 617 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не врахувавши, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України розірвання договору є видом цивільно-правової відповідальності за порушення зобов’язання, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що знищення уражаю внаслідок несприятливих погодних умов, установлене висновком Торгово-промислової палати України від 10 липня 2007 року, не може бути взято до уваги під час вирішення цього позову.

Разом з тим суд не дав ніякої оцінки доказам відповідача про те, що в силу форс-мажорних обставин він намагався виконати умови договору щодо орендної плати в грошовій формі.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. 303 ЦПК України на зазначені обставини уваги не звернув та належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги відповідача, зокрема, щодо отримання позивачами орендної плати в грошовій формі.

З огляду на викладене визнати ухвалені у справі судові рішення законними та обґрунтованими не можна, тому вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Південне" задовольнити.

Рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 17 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 24 грудня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.