розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) "Український промисловий банк" про стягнення суми вкладу, процентів по вкладу та відшкодування моральної шкоди,

У березні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 9 січня 2009 року він уклав із відповідачем договір банківського вкладу та вніс на депозитний рахунок банку 60 тис. грн. на строк до 10 лютого 2009 року із умовою нарахування 22 % річних на суму вкладу, 10 лютого 2009 року він подав ТОВ "Український промисловий банк" заяву з вимогою повернення грошового вкладу, однак відповідач безпідставно відмовився повернути вклад і нараховані проценти, такими неправомірними діями банку йому також завдана моральна шкода.

Позивач під час розгляду справи уточнив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача вклад у розмірі 60 тис. грн., передбачені договором проценти за період із 10 лютого 2009 року до 15 квітня 2009 року в розмірі 2 314 грн. 24 коп., а також 2 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди, а також просив відшкодувати судові витрати.

Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 15 квітня 2009 року позов задоволено частково, постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 60 тис. грн. та 38 грн. на відшкодування судових витрат; в задоволенні решти позову відмовлено, постановлено також стягнути з ТОВ "Український промисловий банк" у дохід держави 600 грн. судового збору.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 20 липня 2009 року рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про стягнення суми процентів на вклад та відшкодування моральної шкоди змінено й постановлено стягнути з ТОВ "Український промисловий банк" на користь ОСОБА_3 2 314 грн. 24 коп. процентів на суму вкладу та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди; в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ "Український промисловий банк" просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Змінюючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов про стягнення процентів на суму вкладу, апеляційний суд виходив із того, що 10 лютого 2009 року позивач пред’явив банку вимогу про виплату вкладу в зв’язку із закінчення строку, на який цей вклад було внесено, однак відповідач без законних на те підстав відмовився видати суму вкладу, таким чином з огляду на положення пункту 6.2 укладеного між сторонами договору банківського вкладу зобов’язання відповідача за цим договором не припинилися і на теперішній час, а тому ТОВ "Український промисловий банк" зобов’язане виплатити ОСОБА_3 проценти на суму вкладу за період із 10 лютого 2009 року до 15 квітня 2009 року.

Висновок про задоволення вимог ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди на підставі статті 1167 ЦК України апеляційний суд мотивував тим, що ТОВ "Український промисловий банк" порушило умови договору, неправомірними діями банку позивачу завдана моральна шкода.

Проте з висновком апеляційного суду в цій частині погодитися не можна.

З гідно діючого законодавства особа має право на відшкодування моральної шкоди у випадках, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України (254к/96-ВР) або у випадках, передбачених відповідними статтями Цивільного кодексу України (435-15) , а також іншими нормами законодавства, які встановлюють відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

З огляду на положення статті 611 ЦК України відшкодування моральної шкоди в зобов’язальних правовідносинах можливе в разі встановлення такого правового наслідку порушення зобов’язання безпосередньо в договорі.

Відмовляючи в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції правильно виходив із того, що спір між сторонами виник із договірних правовідносин, укладений між ними договір не передбачає такого правового наслідку порушення зобов’язань як відшкодування моральної шкоди, а тому відсутні правові підстави для стягнення на користь ОСОБА_3 грошових коштів за завдану моральну шкоду.

Апеляційний суд погодився з тим, що між сторонами існують договірні правовідносини, разом із тим у порушення статей 303, 316 ЦПК України помилково змінив рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову про відшкодування моральної шкоди й безпідставно задовольнив позов у цій частині, не звернув уваги на те, що положення статті 1167 ЦК України регулюють порядок та підстави відшкодування потерпілому моральної шкоди в деліктних правовідносинах.

За таких обставин рішення апеляційного суду в частині задоволення позову про відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню із залишенням у цій частині в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні такого позову з підстав, передбачених статтею 339 ЦПК України.

У решті рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права й підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Вінницької області від 20 липня 2009 року в частині задоволення позову ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" про стягнення 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди скасувати і залишити в цій частині в силі рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 15 квітня 2009 року про відмову в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди.