розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням, і за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання права спільної сумісної власності на житловий будинок, визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку та вселення за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя від 11 листопада 2008 року й рішення апеляційного суду Донецької області від 25 грудня 2008 року,

У липні 2007 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що вона знаходилася з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 2002 року. ОСОБА_4 був зареєстрований у належному їй будинку АДРЕСА_1. З 23 листопада 2006 року відповідач у спірному будинку не проживає без поважних причин, а мешкає у своєї матері – у будинку АДРЕСА_2. 22 січня 2007 року шлюб розірвано. Просила визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування спірним жилим приміщенням.

У січні 2008 року ОСОБА_4 подав зустрічний позов, в якому, уточнивши під час судового розгляду справи позовні вимоги, просив встановити факт проживання однією сім’єю з ОСОБА_3 без шлюбу з 1997 року; визнати право спільної сумісної власності на житловий будинок АДРЕСА_1; визнати за ним право власності на 1/2 частину спірного житлового будинку з вселенням його до вказаного будинку.

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 11 листопада 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено повністю.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 25 грудня 2008 року рішення суду першої інстанції змінено в частині задоволених вимог ОСОБА_4 про визнання спірного будинку спільною сумісною власністю сторін у справі та в частині визнання за ним права власності на 1/2 частину цього будинку. Визнано 8/25 частин будинку АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю сторін у справі та визнано за ними за кожним по 4/25 частини спірного будинку. У решті – рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення апеляційного суду не відповідає цим нормам.

Апеляційний суд правильно виходив із того, що в цих правовідносинах слід керуватися нормами ст. 17 Закону України "Про власність", але не зважив на те, що ця норма передбачала набуття спільної сумісної власності не із самого факту наявності сім’ї, а з того, що майно придбане внаслідок їхньої спільної праці. Апеляційний суд не з’ясував відповідно до положення цієї статті, чи придбано спірний будинок за рахунок спільної праці сторін.

Крім того, суд не дав оцінки доводам ОСОБА_3 про те, що до 27 червня 2000 року їх із ОСОБА_4 не можна було вважати сім’єю в розумінні ст. 17 Закону України "Про власність", оскільки вона до цього часу знаходилася в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5

Також судом не дана оцінка рішенню Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 грудня 2007 року (т. 1 а.с. 39) про те, що тільки ОСОБА_3 у судовому порядку була визнана набувачем будинку АДРЕСА_1.

З урахуванням викладеного ухвалене судом апеляційної інстанції рішення не можна визнати законним і обґрунтованим, тому воно як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 25 грудня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.