розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (далі – ВАТ "Крименерго") до ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за спожиту електричну енергію за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 3 серпня 2009 року

У жовтні 2008 року ВАТ "Крименерго" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості, посилаючись на те, що відповідачка є побутовим користувачем електричної енергії та в період з 7 жовтня 2006 року до 10 липня 2008 року використала її в кількості 9258 кВт.г. Відповідно до діючого тарифу її заборгованість перед ним за спожиту електроенергію склала 2 255 грн. 30 коп. У зв`язку з проведенням експертизи лічильника, у результаті якої з`ясувалось, що внаслідок зношення його запчастин електрична енергія споживалась, але лічильником не донараховувалась, позивач уточнив свої позовні вимоги й просив суд стягнути із ОСОБА_3 заборгованість у сумі 1 416 грн. 14 коп.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 квітня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 3 серпня 2009 року рішення міського суду скасовано й ухвалено нове рішення про задоволення позову ВАТ "Крименерго", яким стягнуто на його користь із ОСОБА_3 заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 1 416 грн. 14 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу ВАТ "Крименерго", указуючи на необґрунтованість вимог ОСОБА_3, просить відхилити скаргу та залишити в силі рішення суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ВАТ "Крименерго", суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів факту порушення відповідачкою своїх зобов’язань щодо сплати за спожиту електричну енергію, недооблік електричної енергії відбувся внаслідок зношення нижнього підп’ятника лічильника без вини відповідачки, у зв`язку із чим відсутні підстави для застосування до останньої правових наслідків порушення зобов`язання, передбачених ст. ст. 610, 611, 623 ЦК України.

Такий висновок суду є правильним.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 є споживачем електричної енергії через приєднану електромережу, постачання якої до її квартири здійснює позивач, та письмовий договір про постачання електричної енергії між ними відсутній.

Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються нормами ст. 714 ЦК України, ст. ст. 24- 27 Закону України "Про електроенергетику" (далі – Закон), Правилами користування електричною енергією для населення (далі – Правила), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (1357-99-п) .

Постачання фізичним особам електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією.

Підключення електричної енергії, відкриття особового рахунку, видача абонентської книжки для проведення розрахунків за електричну енергію та розрахунок за її споживання слід вважати фактичним укладенням договору між сторонами на умовах, передбачених Законом (575/97-ВР) і Правилами (1357-99-п) .

За відсутності укладеного письмового договору, відповідно до абз. 4 п. 3 Правил у разі виникнення питань, можливі шляхи вирішення яких не обумовлені договором, сторони зобов`язані керуватися цими Правилами (1357-99-п) та законодавством.

Згідно з п. 19 Правил (1357-99-п) розрахунки за спожиту електричну енергію здійснюються виключно на підставі показань приладів обліку за діючими для населення тарифами.

Пунктами 21, 22 Правил (1357-99-п) передбачено, що знімання показань приладів обліку провадиться споживачем щомісяця, а оплата спожитої електричної енергії може здійснюватися за розрахунковими книжками.

Відповідно до п. 42 Правил (1357-99-п) споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Як установлено, ОСОБА_4 протягом 2006-2008 років знімала показання лічильника та проводила оплату за спожиту електричну енергію, що підтверджується відповідними записами в розрахунковій книжці та фіскальними чеками установ, уповноважених на приймання платежів за комунальні послуги (а.с. 46-60). На підставі зазначеного судом першої інстанції був зроблений правильний висновок про дотримання відповідачкою своїх зобов`язань перед позивачем.

Доказів про несплату заборгованості за спожиту електричну енергію за цей проміжок часу ВАТ "Крименерго" у суд не представило, а тому на підставі ст. 60 ЦПК України суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову.

Доводи про необхідність стягнення із ОСОБА_4 заборгованості за недообліковану електричну енергію також судом обґрунтовано не були враховані, оскільки з проведеної експертизи лічильника не вбачається вини відповідачки в пошкодженні приладу обліку електричної енергії (а.с. 21).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов про стягнення з відповідачки заборгованості за спожиту необліковану електричну енергію, суд апеляційної інстанції помилково виходив з її розрахунку, який був зроблений позивачем із застосуванням п. 33 Правил (1357-99-п) .

Питання тимчасового безоблікового користування електричною енергією врегульовані пп. 32, 33 Правил (1357-99-п) .

Так, п. 32 Правил (1357-99-п) передбачено, що у разі необхідності використання електричної енергії без встановлення приладу обліку (для виконання тимчасових робіт) споживач оплачує спожиту електричну енергію на підставі договору про тимчасове безоблікове користування електричною енергією, який оформляється під час отримання споживачем відповідного дозволу енергопостачальника.

У разі користування електричною енергією без приладу обліку з дозволу енергопостачальника розрахунки зі споживачем здійснюються відповідно до середньомісячного споживання. Величина середньомісячного споживання електричної енергії визначається за попередні 12 місяців, або за фактичний період споживання, якщо він менший 12 місяців (п. 33 Правил (1357-99-п) ).

Судами встановлено, що окремий договір на тимчасове безоблікове користування електричною енергією між сторонами не укладався та такого, позаоблікового, використання електричної енергії не здійснювалося.

Отже, розрахунок позовних вимог щодо стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію виходячи з величини середньомісячного споживання електричної енергії за попередні 12 місяців, який був зроблений позивачем, безпідставно був покладений судом апеляційної інстанції у судове рішення.

Таким чином, апеляційним судом було помилково скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, що відповідно до ст. 339 ЦПК України є підставою для скасування ухваленого ним рішення та залишення в силі судового рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 3 серпня 2009 року скасувати, рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 квітня 2009 року залишити в силі.