розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, управління комунального майна та приватизації державного житлового фонду в Харківській області, виконавчого комітету Київської районної ради м. Харкова, ОСОБА_6, треті особи: комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гібадулова Лариса Августівна, про визнання недійсними рішення виконавчого комітету Київської районної ради м. Харкова, розпорядження управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради, скасування рішення виконавчого комітету Київської районної ради м. Харкова, поновлення порушеного права користування житлом, спонукання до вчинення дій, визнання права спільної власності та відшкодування моральної шкоди; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до управління комунального майна та приватизації державного житлового фонду в Харківській області, ОСОБА_4 про визнання незаконним розпорядження Харківського міського центру приватизації державного житлового фонду,

У липні 2002 року ОСОБА_4, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначала, що 15 квітня 1999 року купила трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка розташована на 5 поверсі і складається з трьох жилих кімнат площею 31,7 кв. м (приміщення 4, 5, 6), кухні площею 8 кв. м (приміщення 3), з’єднаного санвузла площею 2,7 кв. м (приміщення 7), коридору площею 1,3 кв. м (приміщення 2), коридору площею 5 кв. м (приміщення 1).

Загальна площа квартири складає 48,6 кв. м, вхід до неї здійснювався через коридори, які на плані позначені як приміщення 1 та 7 і вказаний вхід був загальним входом до її квартири та до квартири № 18а, оскільки раніше це була комунальна квартира для двох сімей.

Під час придбання квартири вона особливу увагу приділяла наявності ліфта, оскільки їй важко підніматися на 5 поверх і з часу вселення вона й сусіди користувалися входом до квартири і ніяких спорів у них не виникало.

У листопаді 2001 року квартиру № 18а купила відповідачка ОСОБА_5, яка перекрила загальний вхід до квартири і на питання з приводу таких дій та прохання відкрити загальний вхід відповідала, що коридори площею 8 кв. м та 1,6 кв. м (приміщення 1 та 7) згідно з рішенням виконавчого комітету Київської районної ради м. Харкова від 18 березня 1997 року відносяться до її квартири і є її власністю, оскільки були приватизовані ще у 1997 року попереднім власником ОСОБА_6

На теперішній час вхід до її квартири відповідачка загородила металевою решіткою та побудувала глуху капітальну стіну. У частині, яка відгорожена, залишилося два крани подачі води до її квартири. Без її відома та згоди до її квартири працівниками ЖЕК було перенесено електролічильник, який встановлено з порушенням діючих правил, за що інспекцією за режимом електроспоживання був винесений припис.

Чорним ходом до квартири вона користуватися не може через похилий вік та аварійний стан цього ходу, яким протягом багатьох років мешканці не користувалися.

Вважаючи рішення виконавчого комітету від 18 березня 1997 року таким, що не відповідає діючому законодавству, оскільки на підставі цього рішення до складу однієї з двох квартир передані місця загального користування та таким, що порушує її права та інтереси, ОСОБА_4 просила: визнати рішення виконавчого комітету Київської районної ради м. Харкова від 18 березня 1997 року № 60-7 "Про визнання ізольованою частини комунальної АДРЕСА_1 і присвоєння їй номеру" недійсним в частині включення до складу ізольованої квартири № 18а місць загального користування – коридорів (приміщення № 1 та № 7); визнати недійсною приватизацію вказаних приміщень; усунути перешкоди в користуванні належною їй на праві власності квартирою № 18, зобов’язавши ОСОБА_5 розібрати цегляну стіну в коридорі № 7 та прибрати металеву решітку; визнати за нею та за ОСОБА_5 право спільної власності на приміщення № 1 площею 8 кв. м та на приміщення № 7 площею 1,6 кв. м; витребувати із комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" документи, на підставі яких прийнято рішення від 18 березня 1997 року № 60-7 та з Харківського міського центру приватизації державного житлового фонду документи, на підставі яких були приватизовані місця загального користування.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 24 березня 2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 8 липня 2003 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. Ухвалою Верховного Суду України від 6 жовтня 2005 року зазначені судові рішення скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У січні та у березні 2006 року ОСОБА_4 доповнила позов вимогами про скасування рішення виконавчого комітету від 18 березня 1997 року № 60-7 в частині включення до складу ізольованої квартири № 18а місць загального користування – коридорів № 1 та № 7; визнання недійсним та скасування розпорядження Харківського міського центру приватизації державного житлового фонду від 14 квітня 1997 року № 452-Ф2 в частині приватизації місць загального користування квартир № 18 та № 18а; скасування рішень виконавчого комітету Київської районної в м. Харкові ради від 19 серпня 2003 року № 198-1 "Про дозвіл перепланування квартири, переобладнання балкону в АДРЕСА_1" в частині дозволу на влаштування з’єднаного санвузла на місці спірного коридору № 7 площею 1,6 кв. м та санвузла; стягнення з ОСОБА_5 на її користь 1 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 3 березня 2006 року заборонено проводити будівельні роботи з встановлення з’єднаного санвузла на місці спірного коридору № 7 площею 1,6 кв. м.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2007 року цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та інших об’єднано в одне провадження з цивільною справою за позовом ОСОБА_5 до Харківського міського центру приватизації державного житлового фонду, ОСОБА_4 про визнання незаконним розпорядження Харківського міського центру приватизації державного житлового фонду від 17 травня 1993 року № 2377.

ОСОБА_5 у зустрічному позові просила визнати незаконним указане розпорядження, посилаючись на те, що ОСОБА_8 було дозволено приватизувати квартиру № 18, до складу якої увійшли не тільки житлові кімнати, а й місця загального користування.

ОСОБА_5 просила визнати за нею право спільної сумісної власності з ОСОБА_4 на приміщення 18-8, 18-9, 18-10 (кухня, санвузол, коридор).

У серпні 2007 року ОСОБА_4 уточнила свій позов, зазначивши відповідачем також ОСОБА_6 та доповнила його вимогами визнати відомості, зазначені в довідці комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 14 травня 1996 року такими, що не відповідають дійсності, а саму довідку – незаконною; визнати недійсними приватизацію квартири № 18а ОСОБА_6 та скасувати свідоцтво про право власності на вказану квартиру від 14 квітня 2007 року, видане на ім‘я ОСОБА_6, зобов’язати комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" скасувати реєстрацію права власності на квартиру № 18а на ім‘я ОСОБА_6, а потім – на ім‘я ОСОБА_5; визнати недійсним розпорядження Харківського міського центру приватизації державного житлового фонду від 17 травня 1993 року № 2377; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири № 18а від 8 листопада 2001 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 Вимоги до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди збільшила до 10 тис. грн.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 11 червня 2009 року у задоволенні позовів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 2 грудня 2009 року зазначене судове рішення в частині позову ОСОБА_4 змінено та її позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Київської районної ради м. Харкова від 18 березня 1997 року № 60-7 "Про визнання ізольованою частини комунальної АДРЕСА_1 і присвоєння їй номеру" в частині включення до складу вказаної квартири коридорів № 1 та № 7 площею відповідно 8 кв. м та 1,6 кв. м. У цій же частині визнано недійсними: розпорядження Харківського міського центру приватизації державного житлового фонду від 14 квітня 1997 року № 452-Ф2; свідоцтво про право власності на житло, видане Харківським міським центром приватизації 14 квітня 1997 року на ім‘я ОСОБА_6 та зареєстроване в Харківському міському бюро технічної інвентаризації 14 квітня 1997 року; договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений 8 листопада 2001 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Київської районної в м. Харкові ради від 19 серпня 2003 року № 198-1 "Про дозвіл перепланування квартири, переобладнання балкону в АДРЕСА_1" в частині влаштування спільного санвузла на місці існуючого коридору та санвузла. Поновлено порушене право ОСОБА_4 на користування коридорами: приміщеннями № 1 та № 7, загальним входом до квартир № 18 та № 18а та ліфтом. Зобов’язано ОСОБА_5 розібрати цегляну перегородку та демонтувати металеву решітку. У частині інших вимог ОСОБА_4 рішення залишено без змін.

У поданих касаційних скаргах ОСОБА_5, виконавчий комітет Київської районної в м. Харкові ради та управління комунального майна та приватизації просять рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.