розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгострах" про визнання рішення незаконним та стягнення страхової суми,

У жовтні 2008 року позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що 20 лютого 2006 року ним при оформленні кредитної позики через страхового агента вигодонабувача – директора Рахівського відділення Закарпатського РУ ЗАТ КБ "Приватбанк" було укладено договір особистого страхування із відповідачем.

Указаний договір був укладений на виконання договору застави, укладеного між Рахівським відділенням Закарпатського РУ ЗАТ КБ "Приватбанк" та страхувальником з метою виконання зобов’язань за кредитним договором від 20 лютого 2006 року строком до 19 лютого 2007 року. Розмір страхової суми становить 75 тис. грн.

За умовами договору страхування ним було застраховано життя і здоров‘я. Страховими випадками визначено смерть застрахованої особи, яка настала внаслідок нещасного випадку, стійка втрата застрахованою особою працездатності (встановлення інвалідності), смерть застрахованої особи, яка настала внаслідок захворювання.

8 серпня 2006 року з ним стався нещасний випадок, в результаті чого йому встановлено другу групу інвалідності, однак відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування.

Вважаючи таку відмову незаконною, ОСОБА_3 просив стягнути із ЗАТ "Страхова компанія "Інгострах" на користь вигодонабувача – Рахівського відділення Закарпатського РУ ЗАТ КБ "Приватбанк" 56 250 грн. страхового відшкодування, зобов’язати Рахівське відділення Закарпатського РУ ЗАТ КБ "Приватбанк" зарахувати указану суму в рахунок погашення кредитної заборгованості та стягнути із ЗАТ "Страхова компанія "Інгострах" 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 23 червня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 24 вересня 2009 року, позов задоволено частково. Визнано незаконним рішення комісії ЗАТ "Страхова компанія "Інгострах" про відмову у визнанні страховим випадком отримання ОСОБА_3 тілесних ушкоджень 8 серпня 2006 року. Стягнуто із ЗАТ "Страхова компанія "Інгострах" на користь вигодонабувача – Рахівського відділення Закарпатського РУ ЗАТ КБ "Приватбанк" 56 250 грн. Зобов’язано Рахівське відділення Закарпатського РУ ЗАТ КБ "Приватбанк" зарахувати указану суму в рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_3 У позові про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ЗАТ "Страхова компанія "Інгострах" просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, задовольняючи позов частково, виходив із того, що з позивачем стався страховий випадок, в результаті чого йому встановлено стійку втрату працездатності та інвалідність, а тому страхова компанія зобов’язана здійснити страхову виплату, а, оскільки договір укладався на користь третьої особи, то кошти підлягають стягненню на користь вигодонабувача – Рахівського відділення Закарпатського РУ ЗАТ КБ "Приватбанк".

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Судом установлено, що 20 лютого 2006 року ОСОБА_3 укладено договір особистого страхування із ЗАТ "Страхова компанія "Інгострах" .

За умовами договору страхування ОСОБА_3 застраховано життя і здоров‘я. Страховими випадками визначено смерть застрахованої особи, яка настала внаслідок нещасного випадку, стійка втрата застрахованою особою працездатності (встановлення інвалідності), смерть застрахованої особи, яка настала внаслідок захворювання.

З пояснень позивача слідує, що вони зі знайомим ОСОБА_4 8 серпня 2006 року близько 23 год. зайшли у бар "Нон стоп", де він випив безалкогольного пива. Коли вийшли з бару, кожен пішов до свого дому. Вийшовши на берег річки Тіса, він зірвався з обриву, вдарився головою об каміння та знепритомнів. До свідомості він прийшов у лікарні.

Відмовляючи у виплаті страхового відшкодування, ЗАТ "Страхова компанія "Інгострах" виходило із того, що ОСОБА_3 упав з обриву з необережності, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння (а.с. 14) та що відповідно до п. 4.2 договору особистого страхування не визнаються страховим випадком події, зазначені у п. 7.1 цього договору, зокрема травми, отримані особою, яка знаходилася в стані алкогольного сп’яніння.

ОСОБА_3 алкогольного сп’яніння позивача підтверджується довідкою бригади швидкої медичної допомоги та довідкою про те, що стан алкогольного сп’яніння встановлено на основі об’єктивних даних, що відображено в історії хвороби (а.с. 40, 58).

Суд, задовольняючи позов, послався на безпідставність твердження відповідача про те, що ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп’яніння, оскільки він належним чином не оглядався, як того вимагає Інструкція про порядок направлення громадян на для огляду на стан сп’яніння в заклади охорони здоров‘я та проведення огляду з використанням технічних засобів.

Між тим суд не взяв до уваги, що вказана інструкція стосується водіїв, судноводіїв та інших осіб, які керують транспортними засобами, річковими та маломірними судами, учасників дорожньо-транспортних пригод, внаслідок яких постраждали громадяни. Крім того, ця інструкція на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 21 квітня 2009 року втратила чинність.

У порушення вимог ст. 213 ЦПК України суд не з‘ясував де знаходився позивач до 5-ої години ранку, оскільки з бару він вийшов приблизно о півночі; о котрій годині ОСОБА_5, який працював сторожем у кафе та йшов після роботи додому, виявив позивача у безпритомному стані та викликав швидку, яка приїхала після 5-ї години ранку.

З‘ясування зазначених обставин має суттєве значення для правильного вирішення справи.

Стягуючи страхове відшкодування на користь вигодонабувача – Рахівського відділення Закарпатського РУ ЗАТ КБ "Приватбанк" та застосовуючи правила ст. 985 ЦК України, суд не взяв до уваги, що Рахівське відділення Закарпатського РУ ЗАТ КБ "Приватбанк" не є стороною у справі, договір страхування укладено між ОСОБА_3 та ЗАТ "Страхова компанія "Інгострах", тобто правовідносини виникли саме між цими особами.

Апеляційний суд, залишаючи рішення районного суду без змін, зазначені недоліки не усунув.

Оскільки допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгострах" задовольнити частково.

Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 23 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 24 вересня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.