Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного

Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 та прокурора Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська в її інтересах до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, треті особи: Шоста Дніпропетровська державна нотаріальна контора, приватні нотаріуси Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_10 і ОСОБА_11, Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Амур-Нижньодніпровського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, про визнання довіреності, договорів купівлі-продажу та державної реєстрації квартири недійсними, усунення перешкод у користуванні та вселення, за касаційною скаргою ОСОБА_9 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 5 жовтня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2007 року,

У березні 2004 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1.

Зазначала, що 30 серпня 2000 року вона придбала цю однокімнатну квартиру за договором купівлі-продажу, що був укладений між нею та ОСОБА_8, який діяв від імені ОСОБА_6 на підставі довіреності.

Оскільки ОСОБА_6 звільнила квартиру, але свою реєстрацію в ній не скасувала, ОСОБА_7 просила суд усунути їй перешкоди в користуванні спірною квартирою, визнавши відповідачку такою, що втратила право на користування цим житлом.

ОСОБА_6 позов не визнала та в червні 2000 року пред’явила зустрічний позов про визнання довіреності, договорів купівлі-продажу, державної реєстрації квартири недійсними, усунення перешкод у користуванні та вселення.

Зазначала, що вона була наймачем квартири АДРЕСА_1.

16 і 18 червня 2000 року ОСОБА_12 і ОСОБА_13 скоїли відносно неї злочинні дії, викрали речі, документи на квартиру та її паспорт, з метою заволодіння квартирою вивезли її з помешкання, нанесли тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок чого вона протягом шести місяців знаходилася на лікуванні в лікарні, де їй було ампутовано праву руку. Ці обставини встановлені вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетроська від 7 листопада 2002 року.

Після виходу з лікарні їй стало відомо, що квартира за її відсутності була приватизована ОСОБА_8 на її ім’я на підставі виданої нею довіреності від 17 червня 2000 року та 30 серпня 2000 року продана останнім ОСОБА_7

Оскільки наміру відчужувати квартиру вона не мала, довіреність на ім’я ОСОБА_8 не видавала, спірна квартира вибула з її володіння внаслідок злочинних дій інших осіб, ОСОБА_6 просила суд визнати видану на ім’я ОСОБА_8 довіреність від 17 червня 2000 року, а також договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 30 серпня 2000 року між ОСОБА_8, який діяв на підставі довіреності від її імені, та ОСОБА_7, недійсними; визнати реєстрацію ОСОБА_7 у спірній квартирі незаконною та усунути перешкоди в користуванні цією квартирою шляхом виселення останньої з квартири.

У березні 2006 року до участі у справі в інтересах ОСОБА_6 вступив прокурор Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська, який зазначив, що 18 лютого 2003 року ОСОБА_7, незважаючи на розгляд цієї справи в суді, відчужила спірну квартиру за договором купівлі-продажу ОСОБА_9

Підтримавши підстави заявленого позову, прокурор просив суд визнати довіреність від 17 червня 2000 року, видану ОСОБА_6 на ім’я ОСОБА_8, договір купівлі-продажу спірної квартири від 30 серпня 2000 року, укладений між ОСОБА_8, який діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_6, та ОСОБА_7, а також договір купівлі-продажу спірної квартири від 18 листопада 2004 року, укладений між ОСОБА_7 і ОСОБА_9, недійсними; усунути ОСОБА_6 перешкоди в користуванні спірною квартирою та визнати державну реєстрацію недійсною.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2006 року провадження у справі за первісним позовом закрито, в зв’язку з відмовою ОСОБА_7 від заявлених вимог.

Рішенням цього місцевого суду від 5 жовтня 2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2007 року, позов ОСОБА_6 та прокурора в її інтересах задоволено: довіреність, видану від імені ОСОБА_6 17 червня 2000 року на ім'я ОСОБА_8, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 30 серпня 2000 року між ОСОБА_8, який діяв за довіреністю від імені ОСОБА_6, і ОСОБА_7, а також договір купівлі-продажу цієї квартири, укладений 18 листопада 2004 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_9, визнано недійсними; державну реєстрацію права власності на спірну квартиру на ім’я ОСОБА_6 скасовано та визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане 31 липня 2000 року на ім’я ОСОБА_6; усунуто ОСОБА_6 перешкоди в користуванні спірною квартирою та вселено її до цієї квартири.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_9 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв’язку з чим ставить питання про скасування судових рішень і передачу справи на новий розгляд до місцевого суду.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_6 і прокурора в її інтересах, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що довіреність, реєстрація права власності на спірну квартиру на ім’я позивачки та свідоцтво про право власності на житло, видане 31 липня 200 року на її ім’я, а також договір купівлі-продажу квартири від 30 серпня 2000 року підлягають визнанню недійсними з підстав, передбачених ст. 48 ЦК УРСР 1963 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин; договір купівлі-продажу цієї квартири від 18 листопада 2004 року – визнанню недійсним із підстав, передбачених ст. 230 ЦК України 2004 року. Крім того, останній покупець квартири ОСОБА_9 не є добросовісним набувачем, тому відповідно до ст. 388 ЦК України позивачка має право витребувати в нього спірну квартиру, а також право на усунення перешкод у користуванні цим житлом і вселення до нього.

Відповідно до ст.ст. 335, 337 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Установивши на підставі доказів, яким було дано належну оцінку, той факт, що спірна квартира вибула з володіння ОСОБА_6 поза її волею, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Установивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд правильно застосував правові норми й ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_9 відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 5 жовтня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.