розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_3 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних із виплатою страхового відшкодування,

У жовтні 2008 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі – МТСБУ) звернулося до суду зазначеним із позовом, посилаючись на те, що

10 червня 2007 року об 11 годині на 504 км автомобільного шляху М-07 Київ-Ковель-Яготин з вини ОСОБА_3, який керував автомобілем марки "PEUGEOT", державний номерний знак НОМЕР_1, відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі – ДТП) з автомобілем марки "SEAT", державний номерний знакНОМЕР_2, власником якого є громадянин Республіки Польща ОСОБА_5.

Оскільки на час скоєння ДТП ОСОБА_3 не мав чинного договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а згідно з складеною експертною організацією оцінкою "Польський зв’язок моторовий" від 6 жовтня 2007 року, після корегованого розрахунку позивача, вартість відновлювального ремонту автомобіля "SEAT" склала 1 952, 26 євро, МТСБУ сплатило потерпілому зазначену суму як страхове відшкодування.

Позивач просив стягнути з відповідача в порядку регресу виплачену суму, яка відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 21 квітня 2008 року складала 15 577 грн. 36 коп. та 1 тис. грн. витрат на правову допомогу, а також судові витати.

Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від

2 лютого 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 2 квітня 2009 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі МТСБУ просить скасувати постановлені у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування матеріального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 цього Кодексу – під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі – Закон) страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Установлено, що 10 червня 2007 року на 504 км автомобільного шляху

504 км М-07 Київ-Ковель-Яготин з вини ОСОБА_3, який керував автомобілем марки "PEUGEOT", державний номерний знак НОМЕР_1, відбулася ДТП з автомобілем марки "SEAT" державний номерний знак НОМЕР_2, власником якого є громадянин Республіки Польща ОСОБА_5.

Вина відповідача в скоєнні ДТП підтверджується постановою Любомльського районного суду Волинської області від 21 червня 2007 року (а.с. 8).

7 серпня 2007 року власник пошкодженого автомобіля з метою отримання відшкодування звернувся до МТСБУ з відповідною заявою, до якої було додано копію міжнародного договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів "Зелена карта" PL/26/0230056 терміном дії з 8 червня 2007 року до 23 липня 2007 року.

Згідно з оцінкою № Л-626 від 6 жовтня 2007 року, складеною експертною організацією "Польський зв’язок моторовий", вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки "SEAT" з урахуванням зносу, після корегованого розрахунку МТСБУ від 21 лютого 2008 року, склала 1 952, 26 євро.

Відповідно до наказу МТСБУ від 9 квітня 2008 року № 628 зазначена сума була перерахована на розрахунковий рахунок ОСОБА_5.

Частиною 5 ст. 1187 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог МТСБУ, суд першої інстанції, посилався на те, що потерпіла особа не повідомила про настання страхового випадку, хоча пп. 33.1.2 ст. 33 Закону передбачено обов’язок повідомлення страховика невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів, а тому законних підстав для виплати страхового відшкодування в позивача не було, через що його зворотна вимога до відповідача задоволенню не підлягає.

Апеляційний суд, погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, указав, що позивачем не проаналізовано якість та повноту наданих заявником документів, а саме: обсяг пошкоджень, зазначений в акті оцінки, не збігається з обсягом пошкоджень, зафіксованих працівниками ДАІ 10 червня 2007 року, огляд пошкодженого автомобіля експертами був здійснений за відсутності позивача й відповідача; експертною організацією не долучено фотографічний матеріал, з якого можна було б дійти висновку про обсяг необхідних ремонтно-відновлювальних робіт транспортного засобу. Крім того, позивачем не долучено жодного документа, який би свідчив, що автомобіль марки "SEAT" застраховано.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Стаття 32 Закону містить вичерпний перелік підстав для відмови МТСБУ у виплаті відшкодування.

Відсутність повідомлення про ДТП чи несвоєчасне повідомлення у цьому випадку не є підставою для відмови у виплаті відшкодування в порядку регресу, а може бути єдиним негативним наслідком для потерпілої особи в разі відмови страховика в компенсації витрат, понесених на визначання розміру шкоди.

Проте страховик не вважав, що потерпілою особою допущені порушення, які перешкоджають нарахуванню та виплаті страхової суми, і виплатив її.

Відповідно до пп. "а" п. 41. 1 ст. 41 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом (1961-15) , у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно з п. 38.2.1 зазначеного Закону (1961-15) МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених в п. 13.1 ст. 13 цього Закону.

Указуючи на те, що позивачем не надано жодного доказу, який би свідчив, що автомобіль "SEAT" застрахований, апеляційний суд не звернув уваги на те, що судом першої інстанції була дана оцінка наданому позивачем договору міжнародного страхування "Зелена карта".

В апеляційній скарзі позивач зазначав, що у випадку відсутності в потерпілої особи страхового полісу його транспортний засіб не міг бути переміщеним до України та з України через пункт пропуску. Крім того, під час оформлення наслідків ДТП у різі відсутності такого полісу працівник міліції був зобов’язаний скласти на такого водія протокол про адміністративне правопорушення, а за результатами ДТП ОСОБА_5 була надана довідка від 10 червня 2007 року, в якій були визначені пошкодження, які отримав його автомобіль унаслідок цього ДТП.

На ці та інші доводи позивача не звернув уваги й апеляційний суд та залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Ураховуючи викладене, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити.

Рішення Любомльського районного суду Волинської області від 2 лютого 2009 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 2 квітня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.