Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Ізмаїльського МВ УМВС України в Одеській області про визнання права власності на рушницю та про зобов’язання її повернути,

У листопаді 2006 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що у 1997 році його тесть ОСОБА_7 за усною угодою подарував йому рушницю ІЖ-27 НОМЕР_1, а пізніше помер. Після цього він звернувся до дозвільної системи Ізмаїльського МВ МВС України в Одеській області із проханням зареєструвати зазначену рушницю на його ім’я та надати дозвіл на право її зберігання. 30 вересня 1997 року він отримав дозвіл № 102 від 20 вересня 1997 року на носіння та зберігання рушниці та зберігав її у себе дома.

24 листопада 2005 року старшим слідчим Ізмаїльського МВ УМВС України в Одеській області спірна рушниця була вилучена для перевірки, про що складено відповідний протокол вилучення. Проте після перевірки, якою встановлено, що він на законних підставах є власником рушниці, її йому не повернули на тій підставі, що на неї претендує ОСОБА_8, стверджуючи що саме цю рушницю у нього було викрадено у 1994 році. У зв’язку з цим просив визнати за ним право власності на спірну рушницю та зобов’язати відповідача її повернути.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14 червня 2007 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18 березня 2008 року рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14 червня 2007 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій у зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили із того, що позивачем не надано доказів того, що він є власником спірної рушниці.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Встановлено, що у 1997 році ОСОБА_6 звернувся до дозвільної системи Ізмаїльського МВ МВС України в Одеській області із проханням зареєструвати спірну рушницю на його ім’я та надати йому дозвіл на право її зберігання.

30 вересня 1997 року він отримав дозвіл № 102 від 20 вересня 1997 року на носіння та зберігання рушниці, яку до 24 листопада 2005 року тримав у себе дома.

24 листопада 2005 року старшим слідчим Ізмаїльського МВ УМВС України в Одеській області ОСОБА_9 спірна рушниця була вилучена у позивача для перевірки заяви ОСОБА_8 про викрадення у нього у 1994 році мисливської рушниці.

Постановою старшого слідчого Ізмаїльського МВ УМВС України в Одеській області ОСОБА_9 від 28 квітня 2006 року відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_6 по факту викрадення рушниці.

Зазначеною постановою встановлено, що спірна рушниця знаходилася у володінні позивача з 30 вересня 1997 року та йому у встановленому законом порядку надано відповідний дозвіл на носіння та зберігання зброї. На обліку викрадених, загублених та кримінальних ця рушниця не перебуває.

Довідкою експерта від 4 травня 2006 року № 170 при проведенні експертизи щодо дійсності дозволу на носіння зброї, виданого ОСОБА_8 встановлено, що на дозволі на носіння та зберігання зброї № 002808, виданому у 1989 році ОСОБА_8 рукописний текс напису : "ІЖ М 2 ств., 12 к. НОМЕР_1 виконаний після того, як було вчинено відтиск круглої мастичної гербової печатки.

Проте суди у порушення вимог ст. 213 ЦПК України на зазначені обставини уваги не звернули та не перевірили, чи не є цей документ підроблений, не з’ясували з яких причин ОСОБА_8 не звернувся у встановленому законом порядку з позовом до суду про витребування рушниці, з яких причин відповідач не повертає ОСОБА_6 спірну рушницю та чи є законними у цьому випадку дії відповідача, коли ним визнано, що позивач на законних підставах користувався рушницею і, у той же час її не повертає.

За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14 червня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 18 березня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.