розглянувши в судовому засіданні справу за позовом закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв’язок" до ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за послуги мобільного зв’язку та штрафу й за зустрічним позовом ОСОБА_3 до закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв’язок" про розірвання договору про надання послуг мобільного зв’язку та стягнення пені та моральної шкоди,

У квітні 2008 року закрите акціонерне товариство "Український мобільний зв’язок" ( далі – ЗАТ "Український мобільний зв’язок") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за послуги мобільного зв’язку та штрафу, мотивуючи свої вимоги тим, що

21 травня 2007 року між ним і відповідачкою було укладено два договори про надання послуг мобільного зв’язку та додаткові угоди до них. За умовами цих договорів відповідач зобов’язувався проводити оплату за надані послуги в установлені строки.

Проте три рахунки: від 1 серпня 2007 року, від 1 вересня 2007 року, від

1 жовтня 2007 року – не були оплачені і сума заборгованості склала

226 грн. 16 коп. З метою врегулювання питання заборгованості позивач надіслав відповідачці повідомлення та претензію про сплату заборгованості, якими поставив її до відома, що дія договорів припинена, і просив сплатити як основну заборгованість, так і договірну санкцію за двома договорами в загальній сумі 1 627 грн. 56 коп.

ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ЗАТ "Український мобільний зв’язок" про розірвання договорів про надання послуг мобільного зв’язку та стягнення пені й моральної шкоди, посилаючись на те, що між ЗАТ "Український мобільний зв’язок" і нею були укладені вищезазначені договори про надання послуг мобільного зв’язку і вона з

22 травня 2007 року до 26 липня 2007 року регулярно поповнювала рахунок, проте всупереч вимогам укладених договорів обмежував надання послуг. Посилаючись на неякісне надання послуг, ОСОБА_3 просила суд відповідно до п. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" стягнути з ЗАТ "Український мобільний зв’язок" пеню в розмірі 3% загальної вартості прострочених (ненаданих послуг) за кожен день прострочення, яка складає

6 252 грн. та 2 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди, а також 480 грн. витрат на правові допомогу.

рішенням Ковпаківського районного суду м. Сум від 24 грудня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 17 березня 2009 року, позов ЗАТ "Український мобільний зв’язок" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за користування послугами зв’язку в розмірі

226 грн. 16 коп. та штраф 805 грн. 56 коп. і 822 грн., а всього 1 835 грн. 72 коп. Вирішено питання стосовно судових витрат. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення судами норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що ОСОБА_3, уклавши із ЗАТ "Український мобільний зв’язок" договори про надання послуг мобільного зв'язку та додаткові угоди до них, розуміла й погоджувалася з усіма їх умовами, в тому числі й з установленою в додатковій угоді договірною санкцією за порушення взятих за договором зобов'язань.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Судом встановлено, що за умовами договорів ОСОБА_3 взяла на себе зобов'язання проводити оплату за отримані послуги мобільного зв'язку до

15 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем. Забезпеченням виконання зобов'язання ОСОБА_3 перед оператором зв'язку є договірна санкція, яка застосовується, зокрема, в разі, коли дія основного договору достроково припиняється на підставі п. 5.2 основного договору, у зв'язку з несплатою абонентом наданих йому послуг. Розмір санкції становить

2 грн. 74 коп. за кожен день, що залишився до закінчення терміну дії додаткової угоди, починаючи з дня припинення дії договору (пп. 1.1, 1.3 додаткової угоди).

У зв'язку з несплатою ОСОБА_3 рахунків ЗАТ "Український мобільний зв’язок" з 30 липня 2007 року до 28 жовтня 2007 року в односторонньому порядку обмежив надання послуг мобільного зв'язку, а

28 жовтня 2007 року договори між ОСОБА_3 і ЗАТ "Український мобільний зв’язок" були розірвані та останнім із часу припинення надання послуг нараховано ОСОБА_3 1 627 грн. 56 коп. у вигляді санкцій за дострокове розірвання договору.

Однак відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З метою належного виконання зобов'язання його може бути забезпечено неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, а також іншими видами забезпечення, встановленими договором або законом (ст. 546 ЦК України).

За змістом цих норм закону забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (штрафу, пені) - це санкція, спрямована на виконання зобов'язання, що може бути застосована лише до реальних зобов'язань, які є чинними й дія яких не припинена; нею може забезпечуватися лише дійсна вимога, розмір якої обраховується із суми невиконаного, неналежно виконаного чи несвоєчасно виконаного зобов'язання за фактично надані послуги. У разі ж розірвання договору така санкція не може нараховуватися на майбутнє, оскільки надання послуг припинилося.

Але судом установлено, що договори між сторонами було розірвано з ініціативи ЗАТ "Український мобільний зв’язок" за несплату ОСОБА_3 заборгованості за надані послуги зв’язку, тому із цього часу зобов'язання між сторонами було припинено.

Проте суди на зазначене уваги не звернули та не врахували, що передбачена п. 1.3 додаткових угод договірна санкція за дострокове розірвання договору (після фактичного розірвання договору й припинення зобов’язання) не може бути видом забезпечення зобов'язання, передбаченого ст. ст. 546, 549 ЦК України, і безпідставно стягнули з ОСОБА_3 штраф у розмірі 805 грн. 56 коп. та 822 грн.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на допущені судом першої інстанції порушення закону уваги не звернув.

За такого неправильного застосування норм матеріального права ухвалені у справі судові рішення в частині стягнення штрафу підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

В іншій частині судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

рішення Ковпаківського районного суду м. Сум від 24 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 17 березня 2009 року в частині стягнення з ОСОБА_3 805 грн. 56 коп. та 822 грн. штрафу скасувати.

Закритому акціонерному товариству "Український мобільний зв’язок" відмовити в задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_3 штрафу.