Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай" до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації про визнання договорів недійсними та визнання права власності за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай" на рішення Апеляційного суду м. Києва від 6 жовтня 2009 року,

У листопаді 2008 року ТОВ "Урожай" звернулося із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 30 серпня 2002 року між Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації та ТОВ "Урожай" укладено інвестиційний договір. Предметом договору була участь ТОВ "Урожай" як інвестора у фінансуванні реконструкції нежитлових приміщень з метою отримання їх у власність. Згідно додаткової угоди до інвестиційного договору від 19 березня 2003 року ТОВ "Урожай" зобов’язувався проінвестувати реконструкцію нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 5 в вісях Ш-22, у розмірі 40 % об’єкту. 21 вересня 2005 року між ТОВ "Урожай" та ОСОБА_7 укладено договір відступлення права вимоги, за змістом якого ТОВ "Урожай" відступило ОСОБА_7 права та обов’язки у фінансуванні реконструкції нежитлових приміщень у розмірі 40% об’єкту за інвестиційним договором від 30 серпня 2002 року. 14 липня 2006 року ОСОБА_7 за договором відступлення права вимоги передав ОСОБА_8 права та обов’язки у фінансуванні реконструкції нежитлових приміщень у розмірі 40 % об’єкту, які належали йому на підставі договору відступлення права вимоги від 21 вересня 2005 року. 21 липня 2006 року укладено договір іпотеки між ОСОБА_9 та ОСОБА_8, згідно якого ОСОБА_8 передав в іпотеку ОСОБА_9 майнові права на нерухоме майно, яке буде належати йому в майбутньому за інвестиційним договором від 30 серпня 2002 року щодо участі у фінансуванні реконструкції нежитлових приміщень у розмірі 40 % об’єкту, що є забезпеченням повернення ОСОБА_8 позики за договором позики від 21 липня 2006 року, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 16 липня 2007 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя. Відповідно до умов зазначеного договору за невиконання ОСОБА_8 зобов’язань за договором іпотеки, права та обов’язки у фінансуванні реконструкції нежитлових приміщень у розмірі 40 % об’єкту передаються у власність ОСОБА_9 ТОВ "Урожай" вважає, що зазначені договори є недійсними, оскільки рішенням апеляційного суду м. Києва від 27 червня 2007 року, яке вступило в законну силу, визнано недійсним договір відступлення права вимоги, укладений 21 вересня 2005 року між ТОВ "Урожай" та ОСОБА_7 відповідно до якого ТОВ "Урожай" відступило ОСОБА_7 права та обов’язки у фінансуванні реконструкції нежитлових приміщень у розмірі 40 % об’єкту за інвестиційним договором від 30 серпня 2002 року. Відповідно до статті 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. У зв’язку з цим всі наступні правочини, які були укладені на підставі недійсного, також є недійсними. Ураховуючи викладене, ТОВ "Урожай" просило задовольнити його позовні вимоги та визнати недійсними: договір відступлення права вимоги від 14 липня 2006 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, договір іпотеки від 21 липня 2006 року, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_8, договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 16 липня 2007 року, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_8, а також визнати за ТОВ "Урожай" право власності на 40 % реконструйованого нежитлового приміщення, розташованого на третьому поверсі (блок Д Бесарабський квартал) в вісях Ш – 22, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 5, та зобов’язати ГУ житлового забезпечення КМДА видати свідоцтво про право власності на 40 % реконструйованого нежитлового приміщення, розташованого на третьому поверсі (блок Д Бесарабський квартал) в вісях Ш – 22, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 5.

рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26 січня 2009 року позов задоволено. Визнано недійсним договір відступлення права вимоги, укладений 14 липня 2006 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Визнано недійсним договір іпотеки від 21 липня 2006 року, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Визнано недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 16 липня 2007 року, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Визнано за ТОВ "Урожай" право власності на 40 % реконструйованого нежитлового приміщення по інвестиційному договору від 30 серпня 2002 року, розташованому на третьому поверсі (блок Д, Бесарабський квартал) в вісях Ш-22 по вул. Червоноармійській (Великій Васильківській), 5. Зобов’язано Головне управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації видати ТОВ "Урожай" свідоцтво про право власності на 40 % реконструйованого нежитлового приміщення по інвестиційному договору від 30 серпня 2002 року, розташованому на третьому поверсі (блок Д, Бесарабський квартал) в вісях Ш-22 по вул. Червоноармійській (Великій Васильківській), 5.

рішенням Апеляційного суду м. Києва від 6 жовтня 2009 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 січня 2009 року скасовано та ухвалено рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ "Урожай" просить скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки ТОВ "Урожай" не є стороною у спірних правочинах, то його права не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання цих правочинів недійсними у зв’язку з тим, що відповідно до частини другої статті 216 ЦК України результатом такого позову є застосування судом наслідків недійсності правочину, які стосуються сторін правочину й не поширюються на права позивача, який вважає себе власником майна не будучи стороною правочину. У цьому разі майно може бути витребувано у добросовісного набувача, шляхом подання віндикаційного позову. ОСОБА_9 є добросовісним набувачем спірного майна, яке можна витребувати у останньої у випадках, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Проте, з такими висновками суду погодитися не можна.

Установлено, що 21 вересня 2005 року між ТОВ "Урожай" та ОСОБА_7 укладено договір про відступлення права вимоги, яким ТОВ "Урожай", як первісний інвестор, відступило новому інвестору - ОСОБА_7 права та обов’язки у фінансуванні нежитлових приміщень у розмірі 40 % об’єкту за інвестиційним договором від 30 серпня 2002 року. 14 липня 2006 року укладено договір відступлення права вимоги, яким ОСОБА_7 відступив ОСОБА_8 права та обов’язки у фінансуванні реконструкції нежитлових приміщень у розмірі 40 % об’єкту за інвестиційним договором від 30 серпня 2002 року. 21 липня 2006 року ОСОБА_8 уклав договір іпотеки, за умовами якого передав ОСОБА_9 майнові права на нерухоме майно, яке буде йому належати в майбутньому, за інвестиційним договором від 30 серпня 2002 року № 42-10 (Б) щодо участі у фінансуванні реконструкції нежитлових приміщень загальною площею 264 кв.м. у розмірі 40 % об’єкту, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська (Велика Васильківська), 5 (блок Д, Бесарабський квартал), що є забезпеченням повернення ОСОБА_8 позики за договором позики від 21 липня 2006 року у розмірі 1 000 000 дол. США. 16 липня 2007 року укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким у зв’язку з невиконанням ОСОБА_8 зобов’язань за договором іпотеки від 21 липня 2006 року право на нерухоме майно, яке буде належати йому у майбутньому, передається у власність ОСОБА_9

рішенням Апеляційного суду м. Києва від 27 червня 2007 року, залишеним без зміни ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 15 жовтня 2008 року, визнано недійсним договір про відступлення права вимоги за інвестиційним договором від 30 серпня 2002 року № 42-10 (Б) із змінами до нього від 19 березня 2003 року, укладений 21 вересня 2005 року між ТОВ "Урожай" та ОСОБА_7

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення – відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування

За загальним правилом зазначена норма закону не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача – з підстав, передбачених частиною першою статті 338 ЦК України.

Однак, за правилами віндикації витребуванню підлягають індивідуально визначені речі, тобто речі які є незамінними.

Установлено, що предметом спірних договорів є фінансування реконструкції нежитлових приміщень у розмірі 40 % об’єкту за інвестиційним договором від 30 серпня 2002 року.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо), як зазначено у частині другій статті 331 ЦК України, виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

ОСОБА_9 не є набувачем майна у зв’язку з тим, що у даному випадку майно відсутнє, а існують лише майнові права, які не можливо повернути в натурі, оскільки в матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи, які б свідчили про право власності.

Крім того, виходячи із змісту статті 216 ЦК України унаслідок недійсності правочину застосовується двостороння реституція.

У разі неможливості повернення майна, права особи підлягають захисту шляхом відшкодування його вартості.

Тому апеляційним судом обґрунтовано досліджувалося питання про можливість захисту прав позивача звертаючись з таким позовом. Проте висновок про віндикацію зроблено помилково, без врахування всіх обставин справи.

Отже, вважати ухвалені у справі рішення обґрунтованими немає підстав.

Згідно з вимогами статті 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Судом повно досліджено обставини справи, проте невірно застосовано норми матеріального права.

Позивач, заявляючи вимоги, не навів обґрунтованих мотивів порушення його прав і підстав для захисту його інтересів.

Судова колегія дійшла висновку про те, що права ТОВ "Урожай", за захистом яких воно звернулося до суду, діями відповідачів не порушені.

Ураховуючи викладене, на підставі норм Цивільного кодексу України (435-15) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 січня 2009 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 6 жовтня 2009 року підлягають скасуванню, з ухваленням рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 336, 341, 344, 346 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай" задовольнити частково.

рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 січня 2009 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 6 жовтня 2009 року скасувати.

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай" до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації про визнання договорів недійсними та визнання права власності відмовити.

рішення оскарженню не підлягає.