Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання права користування жилою площею за касаційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 червня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 3 вересня 2009 року,

У грудні 2008 року Деснянська районна у м. Києві державна адміністрація звернулася із зазначеним позовом, посилаючись на те, що у 1993 році на підставі ордеру ОСОБА_8 надано квартиру АДРЕСА_1. У червні 1993 року ОСОБА_8 прописано у квартирі АДРЕСА_1. Починаючи з 2000 року у зазначену квартиру вселилися відповідачі. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер. На даний час ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживають у квартирі без належних правових підстав. Ураховуючи викладене, Деснянська районна у м. Києві державна адміністрація просила задовольнити їх позовні вимоги та виселити ОСОБА_6, ОСОБА_7 із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися із зустрічним позовом до Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання права користування квартирою АДРЕСА_1. Свої вимоги обґрунтовували тим, що у спірне жиле приміщення вони вселилися у 2000 році як члени сім’ї наймача квартири ОСОБА_8 Увесь час постійно проживають у спірній квартирі, сплачують комунальні платежі.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11 червня 2009 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду м. Києва від 3 вересня 2009 року, позовні вимоги Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації задоволено. Виселено ОСОБА_6, ОСОБА_7 з усіма проживаючими з ними особами із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, ОСОБА_7 просять скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації і про задоволення зустрічного позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не набули права користування спірною квартирою, оскільки вони вселилися як піднаймачі, тимчасово до отримання свого власного житла. Наймач житла ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, з цього часу втратив чинність договір найму, а тому і договір піднайму втратив чинність.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до статті 91 ЖК України наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім’ї, які проживають разом з ним, і за згодою наймодавця здавати в піднайому частину жилого приміщення, а в разі тимчасового виїзду – все приміщення.

При цьому між наймачем та особами, яким здається жиле приміщення в піднайом, укладається договір піднайму, який має бути укладений у письмовій формі з наступною реєстрацією у житлово – експлуатаційній організації.

Установлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вселилися у квартиру АДРЕСА_1 за згодою наймача ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Договір піднайму між ними не укладався.

Судом першої інстанції не звернуто уваги, що стаття 91 ЖК України не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки регулює відносини піднайму жилого приміщення.

Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім’ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, батьків, дітей, а також інших осіб (частина перша статті 65 ЖК України).

Для вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача необхідно з’ясувати чи дотримано встановленого порядку при їх вселенні, а саме: згоди наймача на вселення у якості члена сім’ї, ведення з наймачем спільного господарства, постійність місця проживання у приміщенні, реєстрацію в даному жилому приміщенні тощо.

Установлено, що у спірній квартирі проживають ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Судом не з’ясовано чи вели ОСОБА_6 та ОСОБА_7 спільне господарство з ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а також чи виявляв ОСОБА_8 за свого життя бажання прописати їх у спірній квартирі, оскільки на момент вселення це мало важливе значення.

Крім того, житловим законодавством передбачено право наймача жилого приміщення та членів його сім’ї, які проживають разом з ним, за взаємною згодою дозволити іншим особам тимчасове проживання в жилому приміщенні.

Тимчасові жильці на вимогу наймача або членів сім’ї, які проживають разом з ним, зобов’язані негайно звільнити приміщення, а в разі відмовлення – підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення (стаття 98 ЖК України).

Судом не з’ясовано правовий статус ОСОБА_6 та ОСОБА_7 при вселенні у спірне житло.

Отже, судом не повно з’ясовано обставини справи, не досліджено всі докази та не надано їм оцінки.

Вияснення цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, судові рішення не можуть залишатися у силі і підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 червня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 3 вересня 2009 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.