розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Ізмаїльської міської ради, треті особи – КП "Ізмаїльське МБТІ", ЖБК №1, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, визнання права власності на 1/2 частину квартири за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Одеської області від 3 грудня 2009 року,

ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він з відповідачкою перебував у зареєстрованому шлюбі з 1983 року, який було розірвано у 1992 року, фактично шлюбні відносини припинено у 1992 році. У цей період вони вступили до ЖБК, в якому їм було надано квартиру АДРЕСА_1. Ними вносилися пайові внески за квартиру, тому ОСОБА_4 просив визнати право власності на 1/2 частину зазначеної квартири.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 3 грудня 2009 року у позові відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 3 грудня 2009 року рішення міськрайонного суду скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено за пропуском строку позовної давності.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування судових рішень, мотивуючи порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відсутні передбачені статтею 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування судового рішення.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення апеляційного суду Одеської області від 3 грудня 2009 року залишити без змін.