розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до управління культури та туризму Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скасування наказу про звільнення за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 27 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 19 жовтня 2009 року,

ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом, вказуючи, що він працював на посаді директора Музею архітектури та побуту у м. Львові. Наказом №319К від 30 грудня 2008 року його звільнено із займаної посади за п. 1 ст. 41 КЗпП України у зв’язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов’язків. Посилаючись на ці обставини, позивач просив задовольнити позов.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 27 травня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 19 жовтня 2009 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування судових рішень та ухвалення рішення про задоволення позову, мотивуючи порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відсутні передбачені статтею 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування судового рішення.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Личаківського районного суду м. Львова від 27 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 19 жовтня 2009 року залишити без змін.