Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Кримського республіканського протитуберкульозного диспансеру № 1, Міністерства охорони здоров’я Автономної Республіки Крим про стягнення заборгованості по комунальних платежах за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Сімферопольського районного суду від 16 листопада 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14 лютого 2007 року,

У серпні 2006 року ОСОБА_6 звернувся в порядку пп. 28 – 36 Інструкції про порядок забезпечення безкоштовними квартирами з опаленням та освітленням педагогічних, медичних ветеринарних, культурно-просвітницьких працівників і кіномеханіків, ст. 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1996 року № 879 "Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати" (879-96-п) , рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року, № 1-15/2002 з позовом до Кримського республіканського протитуберкульозного диспансеру № 1, Міністерства охорони здоров’я Автономної Республіки Крим про стягнення заборгованості по комунальних платежах. В обгрунтування своїх вимог позивач указував, що працює у Кримському республіканському протитуберкульозному диспансері № 1, який розташований у с. Піонерське Сімферопольського району, лікарем-фтізіатром із грудня 1986 року і йому як медичному працівнику, який працює в сільській місцевості, надано право на безоплатне користування квартирою з опаленням і освітленням.

Рішенням Сімферопольського районного суду від 16 листопада 2006 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14 лютого 2007 року, у задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_6 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд, з висновками якого погодилася й апеляційна інстанція, правильно виходив із того, що позовні вимоги є необгрунтованими, оскільки позивач, який працює лікарем у сільській місцевості, але проживає у власному будинку в місті, до сільської ради із заявою про постановлення на квартирний облік і надання житла не звертався, то права на передбачені чинним законодавством пільги на безоплатне користування квартирою (будинком) з опаленням та освітленням не має.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 уже звертався з позовом до Міністерства охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, Кримського республіканського протитуберкульозного диспансеру № 1 про відшкодування витрат на оплату комунальних послуг та стягнення моральної шкоди. Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 28 листопада 2001 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 лютого 2002 року, у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 13 березня 2003 року в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_6 на вказані судові рішення відмовлено (а.с. 114).

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з вимогами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої інстанції або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи судами допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 – 341 ЦПК України (1618-15) як підстави для скасування рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Сімферопольського районного суду від 16 листопада 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14 лютого 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.