Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Оснастка" до ОСОБА_6, яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_7, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області від 22 січня 2009 року,

У липні 2008 року відкрите акціонерне товариство "Оснастка" (далі – ВАТ "Оснастка") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням . Свої позовні вимоги обґрунтувало тим, що відповідачка та її неповнолітня дочка більше шести місяців не мешкають у АДРЕСА_1, не вносять плату за користування гуртожитком та комунальні послуги, унаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 22 432 грн. 08 коп. Просив суд визнати ОСОБА_6 та її неповнолітню дочку, ОСОБА_7, такими, що втратили право користування жилим приміщенням у гуртожитку.

Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 2 грудня 2008 року в задоволенні позову ВАТ "Оснастка" відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області від 22 січня 2009 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ВАТ "Оснастка" задоволено. Визнано ОСОБА_6 та неповнолітню ОСОБА_7 такими, що втратили право користування АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ВАТ "Оснастка" 8 грн. 50 коп. судового збору, 7 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Статтею 72 ЖК України встановлено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Згідно ст. ст. 6, 127 ЖК України жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Гуртожитки можуть використовуватись для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.

Постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року № 208 затверджене Примірне положення про гуртожитки, яким відповідно до ст. 131 ЖК України визначається порядок користування гуртожитком, зокрема, можливість збереження права користування жилою площею у гуртожитку при тимчасовій відсутності деяких категорій громадян (п. 13 Примірного положення).

Разом з тим, а також відповідно до ч. 8 ст. 8 ЦПК України та з урахуванням подібності за змістом правовідносин саме щодо користування жилою площею у гуртожитку з правовідносинами, що регулюються загальними правилами ст. ст. 71, 72 ЖК України щодо відсутності осіб, які мають право користування жилим приміщенням державного або громадського житлового фонду, положення цих правил про збереження за відсутньою особою права на жиле приміщення слід застосовувати і в разі тимчасової відсутності у гуртожитку особи, якій у ньому надавалася жила площа (за відсутності підстав для виселення).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідачка та її неповнолітня дочка зареєстровані у кімнаті № 216 в гуртожитку по вул. Галана, 3 в м. Нововолинську та більше шести місяців не проживають у вказаному жилому приміщенні.

Суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 такими, що втратили право користування АДРЕСА_1.

Згідно з вимогами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої інстанції або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи судом допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області від 22 січня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.