Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Ізмаїльського технікуму механізації та електрифікації сільського господарства Міністерства аграрної політики України до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа – служба громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Ізмаїльського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, про виселення та зняття з реєстрації за касаційною скаргою Ізмаїльського технікуму механізації та електрифікації сільського господарства Міністерства аграрної політики України (далі – Ізмаїльський ТМЕСГ) на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 2 лютого 2009 року,

У грудні 2007 року Ізмаїльський ТМЕСГ звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_6, ОСОБА_7 мешкають у кімнаті АДРЕСА_1. Вселилися до гуртожитку на підставі ордера та угоди про тимчасове наймання житла, термін дії якої закінчився 23 липня 2002 року. Оскільки приміщення призначене для проживання студентів, якими не є ОСОБА_6 і ОСОБА_7, їх було попереджено про виселення. У добровільному порядку відповідачі звільнити займане приміщення відмовляються. Просив виселити ОСОБА_6, ОСОБА_7 з кімнати АДРЕСА_1 та зняти їх із реєстрації за вказаною адресою.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 листопада 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 2 лютого 2009 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Ізмаїльський ТМЕСГ просить скасувати рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 2 лютого 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що ОСОБА_6, ОСОБА_7 вселилися до секції НОМЕР_1 у гуртожитку Ізмаїльського ТМЕСГ на законних підставах. Доказів проживання відповідачів у кімнаті АДРЕСА_1 позивачем не надано, про виселення ОСОБА_6, ОСОБА_7 належним чином не попереджено.

Повністю з висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до ст. ст. 127, 129 Житлового кодексу Української РСР (далі – ЖК УРСР) для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Єдиною підставою для вселення в гуртожиток є спеціальний ордер, який видає адміністрація підприємства.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 13 листопада 2007 року № 1004 (v1004290-07) затверджено Примірне положення про студентський гуртожиток вищого навчального закладу, відповідно до п. 14 якого проживання в студентських гуртожитках сторонніх осіб, розміщення підрозділів вищого навчального закладу, а також інших організацій забороняється. Аналогічна норма містилася в п. 7 Типового положення про студентський гуртожиток вищого навчального закладу Міністерства освіти України, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 9 грудня 1993 року № 440 (наказ втратив чинність у зв’язку з набранням чинності наказом №1004).

За змістом указаних норм жила площа в студентському гуртожитку надається студентам на період навчання. Надання жилої площі особам, які не навчаються в учбовому закладі, є порушенням діючого законодавства.

Судом установлено, що Ізмаїльський ТМЕСГ є вищим навчальним закладом державної форми власності І рівня акредитації з правами юридичної особи, фінансування якого здійснюється з бюджету і належить до сфери управління Міністерства аграрної політики України. Гуртожиток, що розташований у будинку АДРЕСА_1, є державною власністю та перебуває в оперативному управлінні Ізмаїльського ТМЕСГ. ОСОБА_6 працює молодшою медсестрою в міській лікарні №1 м. Ізмаїла, в Ізмаїльському ТМЕСГ не навчається. 23 липня 2001 року між Ізмаїльським ТМЕСГ і ОСОБА_6 укладено угоду, відповідно до якої Ізмаїльський ТМЕСГ надав ОСОБА_6 у тимчасове користування кімнату НОМЕР_1 загальною площею 34,9 кв. м у зазначеному гуртожитку для проживання із сім’єю в складі двох осіб. Угодою передбачено, що вона діє до 23 липня 2002 року та вважається пролонгованою на наступний річний термін, якщо жодна зі сторін не ставить питання про її розірвання за місяць до закінчення дії угоди. За необхідності припинення дії угоди у зв’язку зі збільшенням плану прийому студентів, власник житла попереджає наймача не пізніше як за один місяць про виселення з гуртожитку. 23 липня 2001 року Ізмаїльським ТМЕСГ видано ОСОБА_6 ордер на вселення з дочкою, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, до секції НОМЕР_1 у зазначеному гуртожитку.

Ураховуючи вимоги закону та встановлені обставини справи висновок судів про те, що ОСОБА_6, ОСОБА_7 вселилися та проживають в кімнаті НОМЕР_1 у гуртожитку Ізмаїльського ТМЕСГ на законних підставах, є передчасним.

Крім того, у запереченнях на позов ОСОБА_6, ОСОБА_7 місцем свого проживання зазначили кімнату АДРЕСА_1; повістки про виклик до суду вручалися відповідачам особисто за адресою: кімната АДРЕСА_1. При цьому угодою їм передано в тимчасове користування кімнату НОМЕР_1, ордер ОСОБА_6 видано на вселення до секції НОМЕР_1 (яка складається з двох кімнат, як зазначають у запереченні на позов відповідачі).

За таких обставин висновок суду про відсутність доказів проживання відповідачів у кімнаті АДРЕСА_1 Ізмаїльського ТМЕСГ суперечить наявним у матеріалах справи доказам.

Ураховуючи викладене, судами попередніх інстанцій допущені порушення норм матеріального й процесуального права, ухвалені ними судові рішення не можуть вважатися законними й обгрунтованими та відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню, а справа – переданню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Ізмаїльського технікуму механізації та електрифікації сільського господарства Міністерства аграрної політики України задовольнити.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 2 лютого 2009 року скасувати, справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.