розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Макарівського району Київської області в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 до товариства з обмеженою відповідальністю "Емос" про зобов’язання видати ордери на жилі приміщення та витребування документів та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Емос" до ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_3, ОСОБА_17, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_38 ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_6, ОСОБА_50, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 про усунення перешкод у користуванні власністю та виселення за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Емос" (далі-ТОВ "Емос") на рішення Апеляційного суду м. Києва від 8 вересня 2009 року,

У березні 2006 року прокурор Макарівського району Київської області звернувся до суду в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 із позовом до ТОВ "Емос" про зобов’язання видати ордери на жилі приміщення бази відпочинку "Лісова казка", що знаходиться в Макарівському районі Київської області, та витребування документів, посилаючись на те, що прокуратурою Макарівського району в ході проведення перевірки в порядку нагляду за дотриманням законодавства про власність установлено, що рішенням виконавчого комітету Макарівської районної ради народних депутатів від 1 липня 1980 року № 240 затверджено акти державної приймальної комісії від 16 червня 1980 року про прийняття в експлуатацію трьох жилих корпусів та дитячого спального корпусу управління дитячих спортивних закладів комбінату (далі - УДСЗК) "Воркутавугілля", що знаходяться в

с. Ясногородці Макарівського району Київської області.

У 1981 році для продовження будівництва та обслуговування зазначеної бази відпочинку об’єднанням "Воркутавугілля" було створено госпрозрахункову будівельну дільницю (далі - ГРБД). База відпочинку була перейменована в базу відпочинку "Лісова казка".

За наказом об’єднання "Воркутавугілля" від 10 грудня 1986 року № 498 у зв’язку з аварією на Чорнобильській АЕС базу відпочинку "Лісова казка" та ГРБД було закрито з 1 січня 1987 року. При цьому основні фонди ГРБД та всі його підрозділи були передані на баланс Київського будівельно-монтажного тресту № 1 (далі – БМТ-1).

У подальшому в БМТ-1 були змінені організаційно-правова форма та форма власності на акціонерне товариство закритого типу (далі – АТЗТ) "Київінвест", яке стало правонаступником БМТ-1.

База відпочинку "Лісова казка" була продана АТЗТ "Київінвест" підприємству недержавної форми власності-малому підприємству "Іглен" за договором купівлі-продажу від 21 лютого 1992 року та актом приймання-передачі від 14 травня 1992 року.

Мале підприємство "Іглен" продало базу відпочинку "Лісова казка" ТОВ "Емос" за договором купівлі-продажу від 14 грудня 1992 року № 1214 та актом приймання-передачі від 18 грудня 1992 року.

Право власності ТОВ "Емос" зареєстровано в Макарівському бюро технічної інвентаризації.

Правове становище громадян, що проживають в приміщеннях на території бази відпочинку, є невизначеним, оскільки в них відсутні належним чином видані ордери на займані приміщення, що є перешкодою для реалізації в подальшому права на безоплатне отримання в приватну власність цих приміщень і належних до них господарських споруд, а тому зазначені громадяни повинні бути забезпечені з боку ТОВ "Емос" у справі ордерами на жилі приміщення.

ТОВ "Емос" звернулося із зустрічним позовом до ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_3, ОСОБА_17, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_56, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_6, ОСОБА_50, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 про усунення перешкод у праві власності шляхом виселення їх разом з усіма залежними від них особами без надання інших жилих приміщень з приміщень бази відпочинку "Лісова казка" та зобов’язання не чинити перешкод у реалізації права власності, посилаючись на те, що ТОВ "Емос" є власником бази відпочинку "Лісова казка", що розташована в адміністративних межах Ясногородської сільської ради Макарівського району Київської області поза межами населеного пункту, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 30 червня 1999 року, зареєстрованого Макарівським бюро технічної інвентаризації.

Згідно із документацією, наявною у відділі містобудування та архітектури Макарівської районної державної адміністрації та Макарівського бюро технічної інвентаризації, на базі відпочинку "Лісова казка" було збудовано та в 1980 році введено в експлуатацію нежилі (господарські) будівлі та споруди, а також три жилі корпуси, призначені для сезонного проживання.

Жилі будинки та жилі приміщення, призначені для постійного проживання, на території бази не будувались і в експлуатацію не вводились. Переведення нежилих будівель та приміщень у жилі для постійного проживання не погоджувалось і не затверджувалось. Такі переобладнані будівлі чи приміщення в експлуатацію не вводились.

Відповідно до акта приймання-передачі бази відпочинку "Лісова казка" від 18 грудня 1992 року з балансу фірми "Іглен" на баланс ТОВ "Емос" на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 1214 від 12 грудня 1992 року були передані будівлі та споруди. Серед них були жилі корпуси бази, призначені для тимчасового сезонного проживання, а саме: гуртожиток № 1, гуртожиток № 2, гуртожиток № 3.

Актом проведення перевірки землекористування та забудови на території бази відпочинку "Лісова казка" від 19 липня 2005 року встановлено, що на момент перевірки з трьох жилих корпусів бази, призначених для сезонного проживання, один жилий корпус зруйновано, а в інших двох – проживають громадяни, використовуючи їх як постійне житло.

Проте позивачі чинять постійні перешкоди в реалізації ним права власності на базу відпочинку, обмежуючи його здійснення, не допускаючи на територію бази працівників контролюючих та реєструючи органів і ТОВ "Емос", провели самовільне переобладнання займаних приміщень та господарських приміщень бази.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2006 року в задоволенні позову прокурора Макарівського району Київської області відмовлено, зустрічний позов ТОВ "Емос" задоволено.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 5 березня 2007 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2006 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 6 лютого 2008 року ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 5 березня 2007 року скасовано, справу передано на новий розгляд до апеляційного суду.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24 квітня 2008 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2006 року скасовано, справу передано на новий розгляд до Макарівського районного суду Київської області.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 1 квітня 2009 року ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 24 квітня 2008 року скасовано, справу передано на новий розгляд до апеляційного суду.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 8 вересня 2009 року провадження за зустрічним позовом ТОВ "Емос" в частині вимог до ОСОБА_58 було закрито у зв’язку з її смертю.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 8 вересня 2009 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2006 року в частині задоволення зустрічного позову ТОВ "Емос" скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вимог ТОВ "Емос" про виселення відмовлено, в іншій частині позовні вимоги задоволено частково.

Зобов’язано ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_3, ОСОБА_17, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_56, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_6, ОСОБА_50, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_51, ОСОБА_59, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 не чинити перешкод ТОВ "Емос" у користуванні, володінні та розпорядженні майновим комплексом бази відпочинку "Лісова казка" в с. Ясногородці Макарівського району Київської області.

У касаційній скарзі ТОВ "Емос" ставить питання про скасування рішення апеляційного суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення апеляційного суду не відповідає цим вимогам.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічних позовних вимог та ухвалюючи в цій частині нове рішення, апеляційний суд виходив із того, що між позивачами та ТОВ "Емос" виникли відносини щодо найму жилих приміщень, на території бази відпочинку "Лісова казка". У позовних вимогах про виселення та в матеріалах справи відсутні дані про те, з яких конкретно приміщень, якої площі, відповідності їх санітарних нормам, придатністю для проживання підлягають особи виселенню, яким складом сім’ї, а також час та підстави вселення.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Судом першої інстанції встановлено, що база відпочинку "Лісова казка" збудована господарським способом УДСЗК "Воркутавугілля" без використання державних коштів чи коштів місцевої територіальної громади.

Майновий комплекс бази відпочинку "Лісова казка" розташована у адміністративних межах Ясногородської сільської ради Макарівського району Київської області, за межами населеного пункту, що підтверджується листом Макарівського районного відділу земельних ресурсів № 01-12/622 від 2 листопада 2005 р. (т.1 а. с.204).

14 грудня 1992 р. між МП "Іглен" та ТОВ "Емос" було укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу бази відпочинку "Лісова казка", що в с. Ясногородка Макарівського району Київської області та акт приймання – передачі від 18 грудня 1992 року.

Право власності ТОВ "Емос" на вказаний майновий комплекс бази відпочинку "Лісова казка" підтверджується свідоцтвом про право власності, виданого взамін реєстраційного посвідчення від 24 липня 1993 року, виконавчим комітетом Ясногородської сільської ради Макарівського району Київської області 14 червня 1999 року (т.1 а. с. 261) та рішенням господарського суду м. Києва від 1 грудня 2005 року (т.1 а. с. с. 41-45).

Згідно з інформацією Макарівської районної ради Київської області; відділу містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури Макарівської районної державної адміністрації Київської області, Макарівського БТІ № 101 від 7 червня 2006 року на території бази відпочинку "Лісова казка" не існувало й не існує будинків, призначених для постійного проживання, а також таких, що відносяться до державного або громадського жилого фонду.

Відповідно до листа Макарівської районної ради Київської області від 17 травня 2006 року № 70 правові підстави видачі ордерів для вселення у приміщення бази відпочинку "Лісова казка" невідомі (т.2 а. с.23). Також не | приймалось рішень про видачу ордерів та не видавались ордери громадянам Ясногородською сільською радою Макарівського району Київської області на приміщення бази відпочинку "Лісова казка" (т.2 а. с.20).

Таким чином, задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що на території бази відпочинку "Лісова казка" не існувало і не існує будинків, призначених для постійного проживання, а також таких, що відносяться до державного або громадського житлового фонду, невідомі правові підстави видачі ордерів для вселення в приміщення бази відпочинку "Лісова казка", наявність реєстрації та оплата комунальних послуг не є підставою для виникнення та набуття права користування цими приміщеннями з урахуванням установлених у судовому засіданні обставин про відсутність на базі відпочинку "Лісова казка" жилих приміщень, які відносяться до житлового фонду та належних підстав для вселення й зайняття цих приміщень для постійного проживання.

Згідно зі ст. 339 ЦПК України суд касаційної інстанції, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції.